Вітаю, мої хороші! ❤️

Хто заглядав сьогодні в нашу веселу та вже таку емоційну історію? Якщо ще не встигли - біжіть, там така хімія! ;-)

“Реанімація та спецоперація” 

— Не те щоб мені звикати спати в різних умовах, — хмикає чоловік. — Нічого не станеться…

— Ні, мене, як лікаря, це не влаштовує, — не згоджуюся. — Зрештою, ти таки ще поранений. І хоч рана не відкрилася сьогодні, не варто ще й переохолоджуватися чи спати на дошках, коли можна лягти разом. Ми спали так минулу ніч, то вже й цю якось розмістимося! — заявляю я рішуче.

 Віктор повертається та дивиться на мене… мабуть, як я на нього з тим бутербродом. Максимально здивовано. Ніби так само не звик, що про нього дбають, ще й першою чергою. Але в мене своя історія за плечима. А в нього що?..

— Ти впевнена?

— Чому ти вважаєш, що це не так? — закочую очі на його тон, повний сумніву.

— Ну це ти кілька годин тому дременула від мене через глухий ліс, — натякає Віктор. — Мабуть, боялася?.. — так говорить, як промацує ґрунт.

— Припустимо, боялася я вашої компанії в цілому. Тож нумо стелитися, всі втомлені, — уникаю конкретної відповіді.

 Бо і він мені нічого пояснювати не поспішає, еге ж? А я ще маю себе переконати, що взагалі не реагую на одну лише думку, що він буде впритул до мене! Після всіх сьогоднішніх… контактів — це таки трохи збуджує. От, трясця! Ні, не те слово! Закреслити! Навіть подумки! Краще зосередитися на простих діях облаштування побуту.

 Відчуваєте цю напругу між героями? ;-) 

А як вам ідея, щоб я виклала наступну частину ввечері сьогодні, а не завтра зранку? ;-) 

пишіть в коментарях.

Читаймо разом!❤️❤️

❤️❤️❤️❤️

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток