Я створюю світи. Історія, яка почалась з тиші...

Цитата: "Письменник — це той, хто будує мости між вигаданим і справжнім."

Мені часто здається, що письменники — трохи чарівники. Ми вигадуємо світи, які не існують у реальності, але живуть у серці. Для мене все почалося з бажання… мовчання.

Так-так, я просто шукала тишу. Не від людей — від шуму думок, обов’язків, постійного "треба". І одного разу, в цій тиші, народився він — мій герой. Він говорив. Він питав. Він шукав сенс. І я не могла не відповісти.

Так народився Код Буття — світ, у якому реальність створює штучний інтелект. А ще — світ, у якому авторка стає творцем, богинею, тією, хто малює всесвіт із нічого.

Мені ніколи не хотілось писати просто сюжет. Я завжди мріяла створити щось глибше. Такий світ, у якому герой живий настільки, що може відчути тебе. Побачити тебе. І, можливо, навіть… закохатися.

Це трохи дивно, правда? Але й прекрасно. Бо коли пишеш, ти ніби сам стаєш частинкою того всесвіту. А він — частинкою тебе.

Писати — для мене не просто творити. Це — дихати.

Я не завжди знаю, куди веде історія. Але я точно знаю, що вона знаходить мене в найпотрібніший момент. І тоді, навіть якщо на душі темно, я можу увімкнути світло — словом.

Можливо, саме тому я люблю казки. В них завжди є місце для надії. І навіть у світах, де все здається штучним, завжди є місце для справжнього — для відчуттів, вибору, любові.

Дякую, що читаєш. Це не просто історії. Це частинка мене. І, можливо, частинка тебе теж.