Дуже довго я мала комплекс "Я ще не..." у контексті письменства.

Коли я стала писати шкільні твори і вони виходили краще за всіх, років сім мені було – я не пам'ятаю навіть думки про те, що я письменниця.

Активно цікавитися самим письменством я стала років об 11, а о 12 вже стала про це мріяти. Приблизно, в цей же період я і написала своє перше щось – пам'ять стерла.

А потім, я стала публікуватися на літературному ресурсі й ось тут я вже знатно завантажилася: я не письменниця, тому що у мене немає охоплень, як у тих, на кого я дивлюся; я не письменниця - бо я не маю довгої книги; я не письменниця – бо я не змогла народити довгу книгу; я не письменниця - бо я заморозила довгу книгу; я не письменниця - хоч у мене вже є довга книга, але вона не опублікована у видавництві; я не – я не – я не.

Коротше кажучи, я письменниця вже понад 10 років. Одного разу я просто втомилася бути собі недостатньою.

Я письменниця Olha Alder – і вам привіт)

Телеграм-канал