Дуже довго я мала комплекс "Я ще не..." у контексті письменства.
Коли я стала писати шкільні твори і вони виходили краще за всіх, років сім мені було – я не пам'ятаю навіть думки про те, що я письменниця.
Активно цікавитися самим письменством я стала років об 11, а о 12 вже стала про це мріяти. Приблизно, в цей же період я і написала своє перше щось – пам'ять стерла.
А потім, я стала публікуватися на літературному ресурсі й ось тут я вже знатно завантажилася: я не письменниця, тому що у мене немає охоплень, як у тих, на кого я дивлюся; я не письменниця - бо я не маю довгої книги; я не письменниця – бо я не змогла народити довгу книгу; я не письменниця - бо я заморозила довгу книгу; я не письменниця - хоч у мене вже є довга книга, але вона не опублікована у видавництві; я не – я не – я не.
Коротше кажучи, я письменниця вже понад 10 років. Одного разу я просто втомилася бути собі недостатньою.
Я письменниця Olha Alder – і вам привіт)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТаке буває не лише в письменників. Будь який автор, не важливо чого, завжди користь себе, що він не достатньо талановитий))
Марина Мелтон, Слава Богу, вже достатньо) Дякую за коментар)
Привіт)Знайоме відчуття, я ще не подолала комплекс меньшовартості, але вже на півшляху)
Анастасия Хэд, Дякую! І вам успіхів та натхнення ❤️
Ви однозначно письменниця)
Я ж вас читаю? Ну ось)
Чарівна Мрія, О, відповім як у "Зірковий війнах" - Я знаю))
Дякую ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати