Надихнувшись розмовами про ШІ і його здатність писати, я вирішила перевірити усе на практиці. "Показала" моєму перший розділ моєї історії з простим запитом: "Тут усе добре?" На що я отримала наступний текст

…почуття. Він більше не міг приховувати внутрішнього напруження. Щось у цій дитині його тривожило. І справа була не лише в його особистому ставленні до Емілі.

Ко́рлан повільно підійшов до вікна. З-під важкої завіси проникали промені ранкового світла, фарбуючи дерев’яну підлогу у м’які золотаві відтінки. Його пальці машинально торкнулися монети в кишені. Та сама, яку він крутив ще кілька годин тому. Монета спадщини. Символ Роду. Символ відповідальності. Символ обітниці.

Він згадав слова старої віщунки — тієї, яку всі вважали божевільною, а він єдиний прислухався. «Коли народиться дитя в день переходу — все зміниться. В її очах житиме світло і морок, а шлях, що вона обере, вплине на долю всіх…»

І це було саме те дитя. Він відчував.

Його обличчя знову стало незворушним. Проте в очах, льодяних і глибоких, промайнула тінь рішучості. Дитина ще не зробила свого вибору. Але хтось мав бути поряд, щоб вчасно направити — або зупинити, якщо все піде не так.

Хронологічно, на його думку, це мало б йти після першого розділу. А по факту це навіть не п'яте колесо до воза, а ціле шосте. 

А що на це скажете ви?

Окрема історія буде з зображеннями. Автори яким вдається отримати щось віддалено схоже на свої запити - чарівники, ніяк не менше) Тому що я отримую це. Або по три пальці. Чи інші частини тіла не там де задумані природою.

Отакий Патрік, який до слова зовсім не Патрік, мутант. Зрештою, покладаюсь на вашу оцінку.

До зустрічі у коментарях✨