Вітаю!

Запрошую до оновлення історії, Вілена та Аїди.

Вченими доведено, що аби закохатися потрібно всього декілька секунд. За цей мінімальний час між людьми утворюється хімія, яка триває роками...

Схоже серце нашої героїні, уже не належить їй. 

Уривок.

— Красуне, ти можеш мені приділити хоч кілька хвилин свого часу?

Чую за спиною вимогливий голос батькового партнера.

Зупиняюся і, різко розвернувшись, так само заявляю:

— Не можу.

Адреналін у крові зашкалює, а від надмірного хвилювання аж сироти виступили на шкірі.

— Чому? — примружившись, цікавиться чоловік, прискіпливо дивлячись мені в очі.

Знову шалено нервую. Не розумію, чому цей чоловік причепився до мене. Коштів йому за букет не потрібно, а його намагання поговорити зі мною — мене лякають. Я не можу собі дозволити розмови з цим чоловіком — він без п’яти хвилин одружений. Набравши повні легені повітря, випалюю:

— Тому, що це зайве. Тому, що у вас є наречена... Зрештою, ми не повинні з вами розмовляти наодинці — це, як мінімум, непристойно...

— А красти букети..? — перебиває мене чоловік. — Це, по-твоєму, пристойно?

— На вас табличка не висіла, що ви заручений, — роздратовано фиркаю та, вкотре оминувши чоловіка, йду до мотоцикла.

Усередині все кипить. Емоції, моя закоханість і докір цього чоловіка — перемішалися. Сльози вже стоять в очах. Тіло не відпускає тремор, але я одягаю шолом та, сівши на мотоцикл, поспіхом заводжу його й рушаю з місця. І лише тепер розумію, що додому я повернутися не можу. Батьки не зрозуміють мого швидкого повернення.

Тож вирішую їхати на своє улюблене місце, де проводжу час наодинці, коли мені кепсько...

Читати тут...

Приємного читання!!!♥️