Моя у подарунок — Знижка!

Вітаю, сонечка!!!

Запрошую до знижки на перший роман циклу, — Полон  не вирок, — Моя у подарунок.

Владу подарував кримінальному авторитету дядько за свої борги. Здаватися дівчина не збирається, але й діяти вільно не може, бо ж опинилися заручницею ситуації. 

Чи вдасться дівчині вибратися з цієї паршивої ситуації, і чи захоче вона потім піти..?

Уривок

— Владо! — кличе мене позаду Касян. Але я йду не зупиняючись, не можу стримати сліз та схлипування.

Зі студії не встигаю вийти. Бо за метр до дверей, опиняюся в міцному полоні Касяна.

— Маленька, ти, що робиш? — зірвано хрипить мені на вухо він, й міцніше притискає мене до себе.

Я ж не можу впоратися з образою на життя та сльозами. Емір же розмовляє з фотографом, наказуючи зробити фото якнайшвидше, а також заявляє, що чекає його завтра, на дванадцяту годину у РАЦС.

За чоловіком з фотоапаратом зачиняються двері. Емір примружившись, одразу суворо звертається до мене.

— Владо, припини розводити вологу. І взагалі, чого ти ревеш? Все ж добре пройшло...

Я на мить міцно стискаю зуби, й обурююся в душі.

Для тебе добре, а для мене?

Розмазую сльози, й підіймаю очі на чоловіка.

— Еміре, це для тебе все добре. — таки не можу стримати свого обурення. — А я... Ти про мене подумав? Я ж хотіла прожити своє життя, як більшість дівчат мого віку. І заміж мріяла вийти за коханого чоловіка... — знову схлипую, бо вже надто тяжко контролювати себе. Схоже в мене почалася істерика. — А через тебе, в мене тепер немає нічого. Моє життя схоже на страшну казку. Я так не хочу жити.

— Владо, ти вирішила на кінець дня винести мені мізки, та випробувати моє терпіння? — невдоволено цікавиться Касян. Але в його очах немає лютого гніву.

— Еміре, я нічого не вирішувала. Ти сам все вирішив за мене. — шморгаю носом, і раптом висловлюю свою божевільну ідею. — Відпусти мене, молю. А я обіцяю, що поверну тобі все, що заборгував Валера, навіть з відсотками...

Чоловік хмикає, і примружившись пильно дивиться на мене. Він пробігається по мені, своїм відвертим поглядом, від якого здається, що у тілі поворухнулася кожна клітинка та запалала гарячим полум’ям.

Емір повільно зволожує вуста. Я кліпаю коли його красиві губи ворушаться, і шаленію коли він отак зухвало дивиться на мене згори вниз.

— Маленька, ти в курсі, яку суму заборгував твій дядько? — його голос звучить хрипко, але не суворо.

— Ні, — лиш напружено рівними губами відповідаю.

— Стільки, що навіть твоя цнота, на світовому ринку стільки не коштує...

Книга тут...

Мій телеграм канал  — радо чекаю на вас!

Приємного читання та вдалого початку тижня!