Додано
04.05.25 14:44:48
Сумна історія містера Стівенса
Вітаю!
Запрошую до нової главички любовного фентезі
про потраплянку
Повертатися (не) планували
– Нічого собі, – зітхнула я. – Шкода, що людство не може жити без воїн і вирішувати все дипломатичним шляхом, а не руйнувати те, що саме збудувало.
– Це, мабуть, гниле насіння розуму, – містер Вайс підвівся і почав міряти кроками кімнату. – Але, не відходитимемо далеко від теми. Якось, десь за два роки, після початку війни, я опинився в центрі гарячої сутички. Я був на боці табору розвитку, адже був молодий і дурний, і сподівався, що люди зможуть застосувати свої знання інакше. На жаль, усі в молодості роблять помилки. Але тоді я мріяв про подорожі у часі та створення ліків від усіх хвороб. А мене зрадили.
– Взагалі, чи тоді? – я зробила великий ковток зілля.
– І тоді також, – кивнув він і підійшов до вікна. – Нас, молодих та недосвідчених відправили вперед, а наші гобліни, без оповіщення, відступили. І ми опинилися під прицілом. Усі мої друзі загинули. А я випадково впав у якусь яму і відключився через отримані травми. І ось, коли я прийшов до тями, я побачив перед собою хлопчика. Він був зовсім малим, йому тоді було, десь, років шість. І розмовляв він незнайомою для мене мовою. Але найбільше мене вразило те, що він був у супроводі клану старовірів, які намагалися мене лікувати.
– То був містер Стівенс? – припустила я.
– Саме так, – кивнув чоловік, не обертаючись.
– Це, мабуть, гниле насіння розуму, – містер Вайс підвівся і почав міряти кроками кімнату. – Але, не відходитимемо далеко від теми. Якось, десь за два роки, після початку війни, я опинився в центрі гарячої сутички. Я був на боці табору розвитку, адже був молодий і дурний, і сподівався, що люди зможуть застосувати свої знання інакше. На жаль, усі в молодості роблять помилки. Але тоді я мріяв про подорожі у часі та створення ліків від усіх хвороб. А мене зрадили.
– Взагалі, чи тоді? – я зробила великий ковток зілля.
– І тоді також, – кивнув він і підійшов до вікна. – Нас, молодих та недосвідчених відправили вперед, а наші гобліни, без оповіщення, відступили. І ми опинилися під прицілом. Усі мої друзі загинули. А я випадково впав у якусь яму і відключився через отримані травми. І ось, коли я прийшов до тями, я побачив перед собою хлопчика. Він був зовсім малим, йому тоді було, десь, років шість. І розмовляв він незнайомою для мене мовою. Але найбільше мене вразило те, що він був у супроводі клану старовірів, які намагалися мене лікувати.
– То був містер Стівенс? – припустила я.
– Саме так, – кивнув чоловік, не обертаючись.
Читати - ТУТ
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати