Слово автора

Доброго ранку любі друзі. Сьогодні хочеться поговорити з вами про натхнення. Розкажіть, що надихає вас писати свої твори? Насправді я думаю, що все. Ось зараз прокинувшись працюю з чашкою ароматної запашної кави, поки дитина снідає. Хто мами той зрозуміє. Вчора коли їхала за дитиною в школу побачила як в парку готувалось освітчення у коханні, все так красиво та романтично. Захотілось щось схоже втілити у своїх книгах. Захотілось вам завантажити зображення для натхнення, але знову пішло, щось не так і воно не завантажилось. Тому потрібна ваша порада чи допомога, щоб я могла збагнути, що роблю не так.

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Доброго дня. Я спочатку завантажую зображення до Postimages, там копіюю другу строчку. І потім в блозі натискаю на зображення картинки вставляю посилання вибираю формат частіше ( 500 і воно автоматично продовжує) натискаю " ок" і все готово

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 12:04:06

Світлана Романюк, Дякую

avatar
Єва Родзинка
03.05.2025, 11:33:38

Музика. Вродливі чоловіки. Власне минуле))

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:48:01

Єва Родзинка, Так зараз багато чого нас надихає на створення своїх шедеврів в кожного вони різні

avatar
Катя Андреева
03.05.2025, 10:54:34

Вітаю всіх!
Я часто замислююся над тим, що саме надихає мене творити. І, знаєте, це не завжди щось грандіозне чи незвичайне. Найсильніше натхнення я знаходжу в повсякденності — у тих моментах, які здаються дрібницями, але насправді формують наше життя.
Мене надихає саме життя у всій його багатогранності. Інколи це яскраві, світлі миті: світанки з ніжним золотом на горизонті, шелест листя під ногами, лагідний дощ, що стукає у вікно теплими вечорами. А інколи — моменти смутку, розчарування, болю, які теж є частиною нашого існування і змушують замислитися, рости, переосмислювати.
Надихають історії людей навколо мене — випадкові перехожі на вулиці, знайомі й друзі, чиї долі переплітаються, залишаючи сліди. У кожного з нас свій шлях, свої перемоги і поразки, свої радощі й трагедії, і все це вплітається в тканину моїх сюжетів.
Я вірю, що саме ці прості, але водночас неймовірні моменти роблять нас людьми й дають сили творити. І мені хочеться, щоб кожен читач, відкриваючи мої книги, теж відчував цей пульс життя — справжній, сильний і чесний.
Дякую, що ви тут і що ми можемо ділитися цим шляхом разом. ❤️

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:47:19

Катя Андреева, Круто дякую візьму і собі за замітку. Насправді натхнення всюди і так як ми живемо в непростий час написання дозволяє відволіктись від усього і поринути в якусь цікаву історію.

avatar
Елара Кель
03.05.2025, 10:40:00

Якщо книга живе в мене в голові вже місяці чи навіть роки, моє головне натхнення — позбутися її нарешті раз і назавжди)) іншого способу позбутися, крім як написати, нема.
Допомагає метод помодоро, натхнення приходить з другої сесії.

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:46:16

Елара Кель, Дякую що ділитесь своїм натхненням бажаю вам успіхів у творчості і багато відданих читачів.

Інші блоги
Перепис моєї сімейки♡
Дорогі читачі, перед моїм тріумфальним поверненням, я хотіла б знати, чи ви взагалі читаєте блоги. Нічого такого не прошу. Просто поставте "+", якщо ви побачили цей блог і будете читати інші. Вони будуть виключно про книги.
Я знаю....
Ну, що ж... Все ж таки я наважився і вирішив податися на конкурс Дуже дивні справи. Не впевнений, що пройду до фіналу, але.... Я точно знаю чого ви боїтеся. Ні. Ви боїтеся не вампіра, не Годзілу і не страшного перевертня. Ви боїтеся
Скільки вашої особистості у ваших книгах?
Привіт, друзі ❤️ Мені дуже хочеться почути те, що у вас на душі. Але почну із себе. Мені здається, саме так буде чесно ) Вчора я замислилася, для чого прийшла на цю платформу... І, як виявилося, не просто писати й бути
З днем народження мене
Привіт усім. Ну ось і настав цей день – мій день народження. Чесно кажучи, я й не думала, що колись наважуся мати власну письменницьку сторінку. Звісно, мені завжди хотілося писати, в мене ще з підліткових років існує блокнот,
Бонусний розділ
Привіт, мої любі Спокусники! ❤️ Новий розділ уже чекає на вас. “Шериф для дикої” — Болить? — тихо запитує. — Не дивись так, наче у мене вогнепальне, — сміюся і тягнуся до свого лате, яке пахне
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше