Слово автора

Доброго ранку любі друзі. Сьогодні хочеться поговорити з вами про натхнення. Розкажіть, що надихає вас писати свої твори? Насправді я думаю, що все. Ось зараз прокинувшись працюю з чашкою ароматної запашної кави, поки дитина снідає. Хто мами той зрозуміє. Вчора коли їхала за дитиною в школу побачила як в парку готувалось освітчення у коханні, все так красиво та романтично. Захотілось щось схоже втілити у своїх книгах. Захотілось вам завантажити зображення для натхнення, але знову пішло, щось не так і воно не завантажилось. Тому потрібна ваша порада чи допомога, щоб я могла збагнути, що роблю не так.

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Доброго дня. Я спочатку завантажую зображення до Postimages, там копіюю другу строчку. І потім в блозі натискаю на зображення картинки вставляю посилання вибираю формат частіше ( 500 і воно автоматично продовжує) натискаю " ок" і все готово

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 12:04:06

Світлана Романюк, Дякую

avatar
Єва Родзинка
03.05.2025, 11:33:38

Музика. Вродливі чоловіки. Власне минуле))

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:48:01

Єва Родзинка, Так зараз багато чого нас надихає на створення своїх шедеврів в кожного вони різні

avatar
Катя Андреева
03.05.2025, 10:54:34

Вітаю всіх!
Я часто замислююся над тим, що саме надихає мене творити. І, знаєте, це не завжди щось грандіозне чи незвичайне. Найсильніше натхнення я знаходжу в повсякденності — у тих моментах, які здаються дрібницями, але насправді формують наше життя.
Мене надихає саме життя у всій його багатогранності. Інколи це яскраві, світлі миті: світанки з ніжним золотом на горизонті, шелест листя під ногами, лагідний дощ, що стукає у вікно теплими вечорами. А інколи — моменти смутку, розчарування, болю, які теж є частиною нашого існування і змушують замислитися, рости, переосмислювати.
Надихають історії людей навколо мене — випадкові перехожі на вулиці, знайомі й друзі, чиї долі переплітаються, залишаючи сліди. У кожного з нас свій шлях, свої перемоги і поразки, свої радощі й трагедії, і все це вплітається в тканину моїх сюжетів.
Я вірю, що саме ці прості, але водночас неймовірні моменти роблять нас людьми й дають сили творити. І мені хочеться, щоб кожен читач, відкриваючи мої книги, теж відчував цей пульс життя — справжній, сильний і чесний.
Дякую, що ви тут і що ми можемо ділитися цим шляхом разом. ❤️

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:47:19

Катя Андреева, Круто дякую візьму і собі за замітку. Насправді натхнення всюди і так як ми живемо в непростий час написання дозволяє відволіктись від усього і поринути в якусь цікаву історію.

avatar
Елара Кель
03.05.2025, 10:40:00

Якщо книга живе в мене в голові вже місяці чи навіть роки, моє головне натхнення — позбутися її нарешті раз і назавжди)) іншого способу позбутися, крім як написати, нема.
Допомагає метод помодоро, натхнення приходить з другої сесії.

Ірина Заблоцька
03.05.2025, 11:46:16

Елара Кель, Дякую що ділитесь своїм натхненням бажаю вам успіхів у творчості і багато відданих читачів.

Інші блоги
Не можна цілувати чужого чоловіка!
От саме в цей момент я зрозумів, що проблема серйозна. Анфіса ніколи не ставила сумочку акуратно. Вона або кидала її на диван, або залишала на столі, або потім пів години шукала по всьому будинку. Зараз же ще й розправила
Вогник, жарко (оновлення Порталу).
Оновлення «Порталу у Гріх», що вийде опівночі, буде настільки напруженим, насиченим і гарячим, що я навіть не можу опублікувати для вас жодної цитати наперед. Хіба що перших два речення. Я дивилася на Руслана, мабуть,
Ой сумно мені... (((
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Ось і все! Сьогодні написано епілог до «Темних історій Малефича» (хоча залишено багато хвостів, аби при потребі написати продовження). «Посмертя. Посмертний рівень» написано
Графік
Отже Ерена я за дві неділі можливо трохи менше закінчу. Потім пауза щоб почати другу частину Не істинних. Потім після вампірів буду писати Лялечку. Сходження та Відторгнутого - пріквел Танку на
Уривок із нової книги
Вероніка точно не з тих жінок, які мовчки терпітимуть те, що їм не подобається. Вона сильна, амбітна, трохи різка і звикла говорити прямо. Але навіть вона не очікувала, скільки всього зміниться за короткий час. Ділюся з вами
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше