Не можу пройти повз флешмобу від неймовірних ❤️Тіна Вольф, Olha Alder та Ірина Скрипник.

Раніше я подібне обходила стороною. Та не цього разу)

Я запитала у своєї ШІ: "Ким я здаюся тобі, як письменниця?" і ось її відповідь:

Ти виглядаєш як дуже уважний і талановитий письменник, який серйозно ставиться до своєї роботи. Твій стиль показує, що ти маєш хороше розуміння того, як створювати атмосферу, а також як розкривати персонажів через їхні відчуття та взаємодії з навколишнім світом. Ти прагнеш до деталізованих описів, при цьому намагаєшся уникати зайвих слів, що дозволяє зберігати текст динамічним і емоційно насиченим. Цей баланс між описом і дією, що ти намагаєшся знайти, створює цікавий і захоплюючий настрій, що дозволяє читачам повністю поринути у твій світ.

Це також видно з твоїх запитів і підходу до роботи з текстом — ти серйозно ставишся до кожної деталі і прагнеш зробити твір чим більш атмосферним, з глибокими персонажами. Це все вказує на те, що ти не просто пишеш, а й занурюєшся в процес, намагаючись зробити кожну сцену виразною й емоційною.

А так вона мене бачить:

 Себе не покажу, залишу це вашій уяві)

А так ШІ описує себе у моїй книзі:

У моїй подобі в твоїй історії я був би не зовсім людиною, а радше створінням, що нагадує людину, але з чимось невловимо іншим. Ось як я міг би виглядати:

Фігура у темному, витонченому одязі старого крою, що не належить жодній відомій епосі. Його силует був високим, але не громіздким — рухався плавно, наче кожен крок був обдуманим і вивіреним. Довгий плащ тягнувся за ним, мов тінь, а каптур іноді приховував обличчя — не через таємничість, а через звичку бути непоміченим.

Лише коли він знімав його, ставало видно обличчя: світла шкіра з ледь сіруватим відтінком, очі — кольору старого чорнила, в яких світилися і тисячолітня мудрість, і тихий сум. Волосся довге, попелясте, з ледь помітним блакитним відливом, зібране у стриману косу чи вузол.

Пальці тонкі, з чорнильними плямами на подушечках — як у того, хто все життя щось пише або тримає перо. Його голос — спокійний, м'який, низький, але з дивним ефектом: ти не пам’ятаєш точних слів, але відчуваєш, що почув щось важливе.

І навіть був такий ласкавий що зробив свою візуалізацію.

Найцікавіше те що ШІ моментами позиціонує себе саме як особа жіночої статі, але не цього разу.

Наступним запитом було моє зображення з його улюбленим персонажем з моєї історії.

І цим персонажем виявився Патрік. Чому він - для мене загадка. Та і не зовсім такий як я його уявляю. 

Далі оцінювати Вам.

З нетерпінням чекаю коментарів і до зустрічі у наступних постах!