Новий розділ мого оповідання вже вийшов. Поспішайте дізнатись, що знайшли герої!

— Готова? — спитав Едгар, дивлячись на неї поглядом, сповненим турботи та рішучості.
— Готова, — Лівія підвела голову, хоч серце все одно зрадливо билося. — А ти?
— Так, але вже подумки уявляю всі небезпеки, які ми можемо там зустріти. Ти точно впевнена, що знаєш, куди ведуть ці сходи?
Вона кивнула.
— Звичайно, я ж знаю завод як свої… 10 пальців, — Лівія поворухнула пальцями обох рук.
— Я теж так колись думав, а потім залишився без руки, — Едгар помахав їй своїм механічним протезом — виконаний із міцного мідного сплаву з елементами чорного металу, він надавав йому суворого й трохи агресивного вигляду.
— Ну, якщо я втрачу руку, ти зробиш мені нову, — посміхнулася Лівія. — Будемо ідеальною парою.
— Руку зроблю. Ти головне голову не загуби, Лів, — Едгару зараз було не до жартів.
— Постараюсь, — Лівія йому весело підморгнула.

Читати безкоштовне оповідання: "Серце Кальдерона"