Я його безмежно люблю. Але поки що не кажу.

Мені дуже хочеться його обійняти. Просто пригорнутись і стояти так довго. Міцно. Тихо. Щоб більше нічого не треба було. Але не можу. Між нами велика відстань. І ми побачимось ще не скоро — десь через три місяці.

Я бачила його лише в суботу. А вже дуже сильно скучаю. Прямо фізично. Прокидаюсь — думаю про нього. Лягаю спати — теж він у голові. Наче частинка мене зараз десь дуже далеко, з ним.

І я не знаю, що з цим робити. Просто живу з цим відчуттям. Воно добре і болюче одночасно.
Я його дуже сильно люблю. Просто поки мовчу. Але всередині вже давно кричу ці три слова.