Буденні речі, що викликають страх: "Афіші"

Знаєте, що лякає найбільше? Не монстри. А коли жах вдає з себе буденність. Просто стоїть. Посеред вулиці, як афіша на стовпі.


Мені завжди подобалися твори (фільми, історії), де загроза – не зовсім очевидна. І сильніший страх у мене викликають речі, які я не можу пояснити логічно, чи описати одним словом. Типу: "привид", "маніяк", "вампір"... Найстрашніше завжди ховається у буденному.


"Афіші" – моя спроба попрацювати саме з таким видом тривоги. Раніше історія публікувалася у збірнику, а зараз даю їй життя в окремому релізі
 

P.S: Плюс приємна новина дня моїх читачів – тут 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
el Leper Lepiller
30.04.2025, 11:38:25

Вітаю!

el Leper Lepiller, Дякую)

Вітаю Вас!)

Показати 3 відповіді

Валерій Калінов (Demolition), текст дає можливість домалювати у себе в голові багато різного, що кіно не покаже))

avatar
Марко Левчук
30.04.2025, 10:09:33

Мої вітання

Ангеліна Мюрей, дякую)

Інші блоги
А якщо темрява — це ще не найстрашніше, що існує?
Ми звикли боятися нічних лісів, демонів, проклять і тих, хто стукає у вікна після опівночі. Але що, коли за всім цим ховається щось набагато давніше? Те, чого боялися навіть боги. У «Чорнобозі і Бісиці» на героїв
«все (не) за планом 3» — епілог уже на Букнеті!
Привіт! Що ж, я дописала «Все (не) за планом». Епілог викладено, крапку поставлено, а я тихенько лежу під столом — щаслива людина з порожньою головою. Для тих, хто відклав покупку на «ще подумаю», сьогодні
Новинка: академка Залік із катастроф
Вітаю! Сьогодні починаю виклади навинку: гумористичну академку "Залік із катастроф" Бути дочкою ректора магічної академії — не завжди перевага. Особливо якщо ти вже третій рік навчаєшся там без жодної краплі
А дракониця не згодна...
Зачиняю вхідні двері й на мить завмираю, притиснувшись до них спиною. Прикриваю очі, і переді мною знову постає він… Ні! Жену від себе видіння. Зараз не час для слабкості… «Ти добре подумала?» — раптом подає
Як «випадковий» персонаж стає ключовою фігурою
Вітаю, мої любі читачі та слухачі! Нещодавно ми з вами вже говорили про те, чому великі історії варто читати з першої книги, а не з середини. Сьогодні хочу показати це на живому прикладі з циклу «Обрана» — на прикладі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше