– Русалка? – здивувалася я. – Таке можливо? Я не очікувала, що ви існуєте.

– Але ж ти існуєш, чому мені не можна? – сказала вона з усмішкою, і це був гідний аргумент, щоб змусити мене посміхатися, а головне з полегшенням видихнути. То був не мешканець міста з підгір’я. Несподівано для себе я усвідомила безглуздість ситуації, бо боялася зустріти людину, а навпаки, чарівній істоті була вкрай рада. Адже ще нещодавно я вважала себе людиною.

"У пошуках легенди"