Челендж "Якби я була героїнею своєї книги". 

Не довго думаючи, і я вирішила доєднатись до челенджу від Іванни Желізної ❤️

Оскільки зараз маю книгу "в процесі", розділи якої оновлюються ще "гарячими", свіжонадрукованими, то візьму за основу її. Бо пишучи, відчуваю себе у шкурі героїв дуже яскраво:) 

Отже, книга "Примха диявола" . Пробіжусь коротко по сюжету, щоб ввести у курс справи: 

(P.S.: далі буде трішечки спойлерів але... Я їх люблю і, сподіваюсь, ви теж)) 

Є дівчина Сабріна. Дуже талановита співачка, молода, принципіальна, щира. Родом Сабріна із села, але, керуючись мрією, вона переїздить до столиці, де й розгортаються основні події цієї історії. І є в неї хлопець — Герман Ковальчук, киянин із заможної родини, котрий довго приглядався, залицявся до неї. Але основна любовна лінія, за класикою жанру, звісно у Сабріни буде не з ним. А з його братом! От тільки все починається у них з ненависті та з того, що брат Германа — Гнат, упередженим ставленням і гострими репліками, на першій званій вечері у домі Ковальчуків, ображає Сабріну. І оскільки ця історія має троп #від ненависті до кохання, звісно згодом знаходиться пояснення такій поведінці Гната і, ясна річ, його починає калатати від сильних почуттів до дівчини свого брата. Перегодом він, усвідомивши свої помилки, усіляко намагається вимолити пробачення у Сабріни. І у будь-якій незрозумілій ситуації... ні — не лягає спати, а падає перед Сабріною на коліна:)))))) 

А що далі там відбувається треба тільки читати, тож... :)) 

Повернуся до умов челенджу)))) 

Отже, уявляю, що я Сабі-Васабі:)) (тобто Сабріна, яку найкраща подруга Ксю полюбляє кликати "Васабі" за її "пекучий" характер))) 

1. Кого б я вибрала? 

Оскільки дано два брати Ковальчуки, то обирати доводиться з них. А що, зручно! Та мені було б уже без різниці за кого заміж — головне з самого початку знайти спільну мову з свекрухою:)) Або ж зі свекром — він наче мужчинка нічо:)) 

Жартую)) Для мене, як і для героїні, найважливішим є те, як чоловік проявляє свої почуття й наскільки це виглядає щиро. І звісно, дууже важлива взаємність у почуттях, взаєморозуміння та взаємоповага. 

Так от. За сюжетом Герман — досить стриманий, діловий, дарує квіточки, галантний... Але має малееееесенький такий мінус — він любить перевіряти дівчат, з якими зустрічається і наймати детективів, які б за дівчиною слідкували:) 

А Гнатик — жінконенависник:))))
Алеееее "обраним" дівчатам він уміє цілувати ноги, а ще робити сюрпризи й завалювати фруктами/ягодами у шоколаді та десятками ящиків полуниці:)))
А ще з ним весело перемовлятися, його дії часто непередбачувані, він готовий на подвиги та... не боїться відповідальності! Та, навіть, піти на злочин заради відновлення справедливості й потім сісти за ґрати або потрапити до психіатричної лікарні йому не страшно! 

О_о, не знаю, кому як, але мій вибір досить таки очевидний)) Гнатик one love)) Люблю, коли чоловіки не соромляться бути емоційними. А Гнатика в емоційності спробуй ще переплюнь:) 

2. Кого б я відлупцювала? 

Тут, думаю, треба знову звертатись до свекрухи зі свекром. Мало, ой мало хтось бив дітей у дитинстві:))) (Раптом що — я знову жартую, бо проти таких методів виховання.) 

Але, якщо вже кого й лупцювати, то, поки Гнатик підставляє свої груди — я б відлупцювала його за ту мізогінію. Але так... Не навсправжки) А потім би зацьомала:)) Бо, знову-таки, я проти будь-якого насилля. Найкраща зброя — кохання. Ото б Гнатику наваляла б коханням:)) 

3. Куди б я втекла? 

Тут, беззаперечно, у мене з героїнею схожість. Оскільки я теж сільська дівчина, то від тих психопатів-братів тікала б у село:))) 

4. Чи вижила б я взагалі? 

Ось тут складне питаннячко. Стресостійкістю я не володію, певно, від слова "зовсім")) Тому, думаю, як і в житті, так і у пригодах із Ковальчуками ревіла б ридма, безпричинно і з причиною)) Тому, вірогідно, столиця б і ці два братики мене б довели!.. До втечі у село)) 

5. Чи звернув би Гнат на мене увагу? 


Думаю, що ні:)) Пані самокритичність увійшла в чат:) 

Алеее, якщо помріяти, то Гнатик би цілком міг у мене закохатись, якби поспілкувався зі мною трішки, бо я теж люблю філософствувати, як і він, люблю простоту, щирість, село, мені начхати на статуси та бренди. І я, як і Сабріна, вважаю найголовнішою валютою у житті далеко не гривні, єврики, доляри, і навіть не матеріальні одиниці. Альтруїзм моє все:))

Що ж, от і все на цьому) Доєднуйтесь всі охочі до челенджу, хто ще не встиг, камон! 

Всіх обіймаю:) А Гнатик падає перед вами на коліна:)) 

P.S.: ШІ ніяк не хоче ставити парубка на коліна, тож ловіть милого котика))) Бо Гнатик — котик-муркотик ще той! 

Бережіть себе! ❤️