Ейла з Мором нарешті відшукали вбивцю Іди — колишнього друга Мора. Підловили його в барі. :) Але є нюанс: його не можна притягнути до відповідальності, бо немає доказів. Тільки слова привида. Тож тепер у героїв нелегка задача — змусити Авенота самому зізнатися у вбивстві. Чи вдасться? Читайте в новому розділі "Академії Фейлім" опівночі! ;)

— Чого хотів, Море?

Я напружилася. Ось він, момент істини. Тільки б Мор вибрав правильні слова, аби не злякав Авенота! Мор, відчувши моє хвилювання, знайшов під столом мою руку і ніжно стиснув її.

— Я тут нещодавно про таке дізнався, Авеноте!.. — почав Мор здалеку. — Думаю, тобі буде цікаво. Розкажу тобі, коли вже ми зустрілися.

Закинувши легку наживку, Мор зробив паузу, спостерігаючи за реакцією Авенота. Той одразу ж напружився, його очі нервово забігали на всі боки, ніби він шукав шляхи до відступу.

— І про що ти дізнався? — але його голос нічим не видавав хвилювання, говорив Авенот цілком спокійно і впевнено.

Мор неквапливо відпив зі свого келиха пиво, затягуючи драматичну паузу. Зазвичай він їх не любив, але зараз вони були дуже доречні: чим довше ми тягтимемо інтригу, тим сильніше Авенот рознервується, а значить, може припуститися помилки.

— Я дізнався, що привиди існують, — Мор все ще зберігав спокій, ніби говорив про звичайні речі.

— І що? — Авенот байдуже знизав плечима, наче його зовсім не цікавили привиди. — Ти їх бачив?

— Так. Бачив одну нашу спільну знайому, — Мор злегка усміхнувся, але в цій усмішці не було радості, в ній відчувалася прихована загроза.

— І кого ж? — незворушно спитав Авенот, але пальці, що тримали келих з пивом, видавали його хвилювання своїм тремтінням.

— А у нас із тобою багато спільних мертвих знайомих? — Мор здивовано підняв брови.

Я тут не завжди ілюстрації публікую, а от на моєму телеграм-каналі та в інстаграмі їх більше. А ще є опитування щодо книг і всіляке інше цікаве. ;)