Чи замислювались колись ви, навіщо люди використовують інше ім’я для публікації творів, написання картин, ведення блогу? Спершу я замислився над цим коли у 12 років, коли мені у руки потрапила книга Улісс, у критиці йшлось що Степхен Дедал був альтер его письменника. Відтоді це питання мене неабияк цікавило. Альтер его — описує вторинну, іншу особистість автора, через яку він виражає свої думки та емоції, що можуть бути відмінними від його основної особистості. Це можна розглядати як певну літературну "маску" або відображення того, чого автор не хоче або не може виразити через своє справжнє ім’я чи особистість.Щодо псевдоніма, письменник може створювати "альтер его", яке дозволяє йому втілювати іншого себе.
Також як саме автор вибирає собі псевдонів, що спонукає його до цього?
Чекаю Ваших міркувань на цю тему
З любов’ю
ваш Лепер
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІм'я справжнє, а прізвище змінила. Швидше не хотіла, щоб колеги чоловіка ідентифікували мої книги зі мною. Але іноді плутаюся. Можу прокоментувати щось під справжнім іменем. Раніше видаляла, а зараз мені все одно. Коментар загубиться серед тисячі інших)
Вітаю) Цікаву тему ви підняли! На мою думку псевдонім - це не просто вигадане імʼя, це акт народження нової ідентичності. Це можливість бути іншим, вільнішим, щирішим чи навіть сміливішим там, де справжнє ім'я тягне за собою обмеження реальності, а хтось просто хоче створити легенду, якусь таємничість навколо себе) ось я наприклад пишу книги під імʼям Наталі Мельська, а в соцмережах в мене псевдонім Муза під шафе)) І я не приховує своє справжнє імʼя, просто мені так подобається!
Моя відповідь вам сподобався.
Отже. Коли хтось обирає псевдонім.
Першою причиною є справжнє ім'я, якого автор соромиться, бо не може Галя Кульбабкіна написати еротичний роман, який би зацікавив купу читачів, а от Ельвіра Мадленська може.
Другою - сором. "А що скажуть знайомі?", "А що про мене подумають?" тощо.
От і ховаються автори під псевдонімами, називаючи все це альтер его.
Всі ці дитячі комплекси й змушують брати якесь гучне ім'я, щоб за ним заховатися у разі поразки, щоб ніхто не впізнав та не почав посміхатися. Бо дати відсіч і відстояти своє, ще навчились.
Наталія Шепель, Моя відповідь вам Не сподобається.
Ну того шо я за час, поки хоч десь викладала свої книжки , встигла вийти заміж і змінити прізвище. А тут як була Юне Люмен (у сфері письма) так і лишилася. А цей псевдонім причепився раніше, ніж я виклала перше речення у мережу.
А так - нікого не соромлюся, ні від кого не ховаюся. З першого дня маю своє фото профілю, соціальні мережі нерозривно пов'язані, тому мене можна легко знайти. Але, можу з впевненістю сказати, що той самий ветеринар, що лікує чиїхось котів і собак, сидить у закутку клініки і пише сцени 18+ :))).
Тому, наступного разу, як поведете свого Сірка, то придивляйтеся до свого ветеринара уважно, раптом він теж ;)
Для мене псевдонімом це вже давно не маска) Я не приховую ім'я по паспорту, але усе життя відчувала, наче воно мені чуже. Наче то зовсім чужа людина. Я справжня це Аня. І нарешті коли це визнала я відчуваю гармонію з собою))
Привіт, побачила цю тему і зрозуміла що хочу і собі в блозі написати про це…
Я вірю що в кожного своя причина, але найголовніше це емоційний спокій! Для мене мабуть так) я новенька тут і мені важливо розвивати сторінку, але я не анонсую це серед знайомих бо хочу щоб оцінювали мої твори!
Доречі буду рада підписці)
Живу з цим кодлом предків у голові більше 20 років і я чудовий спеціаліст в моїй сфері, гарна мама, жінка, сестра, колега, і т.д. Але з тим, хто постійно вважає себе королевою (-м) на моїй території, я можу повестись негарно.
Маючи девіз: "прикрий другу щоку і заціди в пику ворогу" , як варіант спілкування з тим, хто нахабно заліз на мою територію з власними вимогами того, що мені не потрібно. На ґрунті цього (мо' що не так зі мнов) я зверталась: до психіатра, психотерапевта, психолога (2-х, чоловік, жінка), психоаналітика - всі мені відповіли своє. Без діагнозу. Хоча, він був би в нагоді, дати відсіч і мотивувати свої нешляхетні вчинки щодо несправедливості в мою сторону: "так, я така, в мене і довідка є".
А почула я наступне: "Пиши все, що відчуваєш. Пиши, як вмієш. І тільки так ти визначиш себе".
Маски, псевдоніми відновлюють внутрішню рівновагу. Пояснюються "чому люди так себе ведуть", ну, якщо думати про це, а не тільки писати. Вони живуть своє життя вперше і всі, хто проявляється в них- це ДНК з ділянками на яких РНК, що живуть.
І розкриттям всіх особистостей варто скористуватись. Це дає можливість мені уникати кримінальної відповідальності і не псувати стосунки.
В мене справжнє. Ім'я лише скоротила (так мене бабуся в дитинстві називала). Я подумала, а що як стану відомою)) Все одно ж у Вікіпедії напишуть справжнє ім'я=)))))
Я спочатку писала під псевдонімом, бо мені було соромно писати під власним ім'ям, як то кажуть :" а раптом в мене повна саніна, і взагалі стидоба...а раптом мене побачать тут мої знайомі і зафукають... А згодом "подорослішала" й махнула рукою на будь-чию думку стосовно мене як автора. Я пишу, бо я від цього кайфую, а подобається кому чи ні... стовідсотково з'являться ті кому мій задум сподобається :))
В мене було дві причини: повага до власної приватності (моє оточення знає, що я пишу і під яким псевдонімом, але я не хочу, щоб будь-хто сторонній з інтернету міг так просто втрапити в моє оточення, просто прочитавши книжки) і перехресні наукові публікації. Ні, колеги не покусають за те, що інша науковиця пише любовні романи, але коли воно гуглиться окремо, це краще для наукових цитувань. Гугл у видачі показує те, що має, а не вперемішку науку і книжки.
Моя сфера від літератури геть далека)
Є ще проблема, коли вже існує автор, який ваш "повний тезка". Наприклад, якщо умовний Джордж Мартін (не той, якого ми знаємо, а інший) надумає писати книги, то може статись "Хьюстон, ю хев е проблем" - його плутатимуть, і ще добре, якщо до суду не гукнуть.
Не хочу, щоб мене асоціювали із моїми виданими книжками. Тут пишу і планую писати те, що мені подобається, а не те що "моя поличка" у видавництві.
У мене справжні дані в псевдо, лиш прізвище скоротила, бо воно важко запам’ятовується й читається.
Все, що писала, писала під псевдонімом. Не хочу, щоб знайомі знали про мою творчість, а якщо дізнаються, щоб асоціювали мою особистість із творчістю.
привіт) я про свою письменницьку діяльність так і кажу всім - це моє альтер-его, саме тому й ім'я інше взяла)) немовби ми справді відрізняємось, чи я так із собою більш відверта...)
Я узяла псевдонім за ім'ям собаки Флора вийшло Флоркінголд, взагалі, псевдонім це добре, особливо коли пишеш в інтернеті. Так сидиш 5 років на сайті а тоді помічаєш що у ньому конкурс на вєлікую атєчествєную і що це російський сайт, ну і ніхто не дізнається, що це я зашкварилася, бо то мій псевдонім. З іншого боку у мене російське прізвище тож в інтернеті це не найкраща ідея, хоча на папері планую видавати книги під власним ім'ям
Я використовую псевдонім, бо просто не люблю своє прізвище. Мало того, що воно російське, так ще й негарне. Тому, замість нього, назвалася річечкою в Сумській області)
Привіт)
Я псевдонім використовую для написання нетипових для себе творів зовсім в інших жанрах.
А в основному працюю під справжнім іменем. Не бачу сенсу придумувати нікнейм
Не знаю, в мене справжнє імʼя
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати