— Хто тут? — прошепотіла, серце вже билося десь у горлі.
Мовчання.
Я зробила ще кілька кроків, вдихаючи ніч — і раптом замерла.
Холод пробігся по спині. Волосся на потилиці піднялося дибки. У темряві щось змінилось. Повітря стало густішим. Ніби хтось стояв зовсім поруч. За спиною.
І тоді я почула.
Голос. Низький, хриплуватий. Різкий, як ножем по шкірі.
— Привіт, відьма.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати