Отже, поки переписую восьму частину вирішила крихітну її частину додати в блог. Так би мовити, щоб про нас не забували.  
Щоденник Яти Ольше. Том І та Щоденник Яти Ольше. Том ІІ

 

03.09.158р.

Маг-Рівік

З ліжка не хотілось вилазити зовсім. Тут було затишно та спокійно. А ще мене обіймали, міцно приснувши до себе. Й очей відкривати було не потрібно, щоб побачити, навіть у вісні, щасливе обличчя Галеона. 

Все ж залишити коханого довелось, на дворі на мене чекали Вальдегор та тренування. Та на жаль їх довелось відкласти, друг був не сам. Брати-близнюки Беван та Ронан ледь встигали ухилятися від більш спритного вампіра. Навіть для мене рухи Гора майже не відстежувались, що вже й казати про інших. 

Спостерігати за ними було цікаво, та все ж хвилин за десять повернулась додому, де на кухні Коша з Лавеною готували сніданок на таку велику компанію. Навіть відсутність ліжок не змусила більшу частину повернутися до гостьового будинку. Спати лягли прямо на підлозі на розложені ковдри. Лукр й досі хропить, його навіть табун кінь не розбудить. А от перевертні Алкід з Кріоном, ще до мого пробудження подались до лісу лапи розім’яти. Про те що далеко заходити небезпечно, попередила ще в перший візит, тому сподіваюсь ні в яку пастку не потраплять.