Вітаю, друзі! Розповідаю, чим займалась Талін після того, як Каел її відшив на руїнах.

Отже, Талін прийшла додому і лягла спати, та щось крутилась-крутилась — і не спиться й не лежиться, то пішла порпатись у старій бабусиній скрині. Вдосталь начхавшись від пилу і нафталіну, аж медальйон обурено затіліпався від такого мокротиння, знайшла щоденник із нашкрябаними, як курка лапою, рядками. Написана якась біліберда про Древніх і кров, але в кінці було дещо про Каела, і тут серденько затріпотіло.

Трохи стривожило, що, судячи з дбайливо проставлених дат, її краш турбував жіночі серця ще двісті років тому. Ну що було, те минуло, тепер її час настав: Каел обіцяє скоро прийти.

Лишилося гарно вбратися і чекати. Спостерігайте, будь ласка, чи буде наша дівчинка длубати стіну від сорому, коли він з’явиться?