А ви читали?

Рецензія на книгу Івана Заболотських «Пекло працює цілодобово»

https://booknet.ua/book/peklo-pracyu-clodobovo-b436029

Сьогодні я дочитала захопливе міське фентезі з елементами темної містики, пригод та загадок –  «Пекло працює цілодобово» Івана Заболотських, сучасного автора, який безумовно заслуговує на увагу та розширення своєї читацької аудиторії.

Що, якби сталася трагедія, яка стала приводом для дружби одвічних ворогів? Що, якби саме людина, не за власною волею втягнута у боротьбу вищих сил, виявилася ключем до рівноваги між Пеклом і Раєм?

«Пекло працює цілодобово» – це динамічна, захоплююча історія, сповнена пригод, протистоянь та дружби у світі, де добро і зло більше не мають чітких меж. Це алегорія на теми релігії, людяності, вибору. Це історія симбіозу протилежностей заради спільної мети, заради виживання та спасіння душ, який винакає там, де раніше панувала лише ворожнеча.

Попередження! Віруючим, які досить болісно сприймають будь-які відхилення від стандартів Біблії чи гостро реагують на обговорення віри, краще не поринати у світ, створений фантазією автора. Книга має обмеження 18+, є опис сцен та ритуалів, які можуть бути чутливими для сприйняття.

Сюжет обертається навколо Богдана Ясинського, який  є хранителем Рівноваги Світла і Темряви та мисливцем на нечисть, яка вирвалась у світ людей і коїть свої безчинства. У цій важкій боротьбі за справедливість йому допомагають воїн небес та демон-кат, які створюють дует, за яким хочется спостерігати. Хімія між героєм та його симбіотами настільки багатовимірна, що інколи іронія поєднується з ніжністю дружби та спільної самотності. Богдан, як мені здалося, не є типовим героєм, (як і відомий Константин), він має свої слабкості та страхи, як і кожен з нас.

Мова роману жива, яскрава, сучасна, подекуди з вкрапленнями фраз з дитинства, що неаби як веселять. У книзі є іронія, каламбури та відсили до Біблії міксовані з вигадкою автора, і інколи важко розрізнити, що саме взято з першоджерел, а що з уяви, настільки світ і персонажі яскраві, наповнені, реальні. Можливо, саме це є – магія твору.

Це хороша книга для любителів гострого розуму, подекуди чорного гумору, абсурду та переосмислення «божественого плану». Це роман, який може розсмішити і змусити задуматися над дуже серйозними речами. (Рекомендується всім, хто обожнює книги з характером, історії, де не має певної межі між добром і злом, де сарказм і мудрість крокують з окультизмом та іронією).

На перший погляд, книга може здатися завеликою, об’ємною (354 сторінки), але хороших  історій багато не буває. Тому не бійтеся і зануртеся у світ, де кожна істина має тінь, а кожен демон – душу.

Кому сподобається? Любителям Річарда Кадрі, Геймана та  Пратчера,  можливо Лук`яненка і Булгакова. Шанувальникам фільмів «Константин», «Омен», серіалу «Добрі передвісники». Чомусь саме ангела і демона з «передвісників» я постійно уявляла під час діалогів симбіотів головного героя.

Автор створює світ, де Пекло має графік, Рай корпоративну етику. В книзі є дотепна чорна іронія, біблійні алюзії, динаміка та роздуми, що змушують зазирнути в себе, глибокі діалоги, та читкі прояви характерів.

На початку кожного розділу наведено цитати з Біблії (я навіть перевірила кілька), і справді, вони підібрані вдумливо й зі змістом.

Початок історії був досить легким, особливо коли з`явилися «головні» серед другорядних героїв, які постійно підживлювали інтерес своїм перетягуванням канату. Але інколи розділи здавались заважкими через появу нових (не таких яскравих) героів, хоча вони потрібні були для глибшого занурення.

Автор залишив місце для приміток та пояснень деяких слів і висловів, що неаби як допомагало і давало відчуття піклування про читача. Усі любителі Кінга також знайдуть цікавинку в тому, як глибокі та детальні описи допомагають поступово зануритися в історію, її причини і наслідки, становлення героя та подальші його вчинки.

Герої та їхні особливості: (ті, які найбільше запамяталися)

Інокентій – хлопчик, за яким полюють Легіонери Темряви. Його історія та перша «остання ніч» багато чого розкривають і пояснюють. Саме він стане тим Повелителем, тим Антихристом, який був обраний для очищення світу від бруду.

«Чудовиська, мамо! Вони прийдуть за мною! Сьогодні!»/«Ти... Об-р-раний!» / «А Обраним не потрібен Бог»

Богдан Ясинський (своєрідний Константин) – головний герой, мисливець на нечисть, одержимий цікавим симбіозом. Він сміливий, розумний, співчутливий. Його очима ми розуміємо, що і як відбувається у світі, де Пекло і Рай знаходяться за крок до поновлення війни, як реалії непосвячених можуть розбавлятись вірою один в одного. Не знаю, чи приділяв автор уваги іменам, але як на мене, то імя головного героя багато про що говрить «Даний Богом», а його прізвище, можливо, несе в собі «ясність, світлість».

«Якщо орден дізнається, що я беру гроші зі стражденних»/ «Смерть цієї людини лежить на моїй совісті»/ «Є тільки обовязок Хранителя, твій обовязок!»/ «Я теж не хочу помирати»

Демон-кат Дільфарант та воїн небес Аримей – симбіоз протилежностей та заклятих ворогів, які допомагають Богдану у підтриманні Рівноваги. Взаємна знеохочена співпраця заради миру. Це саме вони нагадували мені про Азірафаїла та Кроулі з «Добрих передвісників».

«Не гнівайся, демоне, зараз я зменшу яскравість німба» / «Про секс може говорити погано лише той, хто ним не займався»/ «Вони, як завжди, займалися своєю улюбленою справою – сперечалися» / «Два характери. Дві сили. Дві протилежності. Світло і Темрява. Ангел і демон»

Сера – подруга-цілителька, та що періодично підкидає роботу головному герою. Хороша, вразлива, але сильна і віддана. 

«Я, по-твоєму, дура, чи що?»/ «Не дівчина, а тридцять три нещастя»/  «та, про яку в Місті ходять вельми схвальні відгуки»/ «Знала б, що перевозитиму трупєшник, постелила б клейонку»/ «Маленька дурна дівчинка, яка прагне влади»

Валентин – клієнт Сери, одержимий. Перший, хто відкриє для нас Богдана, як «успішного духолова» . Як виявляється – штучно створена особистість. Він же Філіп, чаклун, що втратив контроль над ситуацією. Він же «Пожирач душ», який використовує душі замість батарейок для виживання.

«Інфернал, який не боїться потужного оберега»/ «Він нагадував поважного горобця, якого кіт виплюнув»/ «поглинув душі шістьох дівчат»

Камілла – одержимість Валентина, образ, який створив Пожирач. Чи краще сказати Кароліна, 1335 року народження.

«Ти не темний дух, Камілло. Ти ... Душа.»/ «Відьма-гот, яка спокусила двох хлопців»/

Віолетта – прислужниця Повелителя, неоднозначна особа, яка має травми і ненависть. Яскравий приклад того, якою жорстокою може бути скалічена душа.

«Вона подобалася собі. Рівно по шию.»/ « вона лише людина – нижча істота»/ «У такі моменти Віолетта відчувала неконтрольоване бажання вбивати»

Велес – харизматичний вовкулака, напарник Віолети. Прислужник Повелителя. Яскравий персонаж-антагоніст, за яким приємно спостерігати. Самовпевнений та безумовно цікаво прописаний.

«Величезний, як скеля»/ «на нього приємно було дивитися»/ «Коли Велес говорив, хотілося тупо сісти йому на обличчя та потертися об кожне його слово»/

Адель – відьма, яка допоможе з підношенням демонові Маммоно, і відіграє неочікувану роль в протистоянні з ним.

«Вам пальця в рот не клади, пані Гонеккер»/ «Не знаю, чи можна про таке благати Господа, але я помолюся за ваш успіх».

Буде кілька розділів, які ми бачитимемо очима інших, вони доповнюють світогляд і показують нам те, що ми могли пропустити, слідкуючи за подіями очима Богдана. Ми спостерігаємо хід подій і прийняття рішень з обох сторон, Світла і Темряви. (Останні кілька розділів здавались мені наближеними до роману Булгакова). Фінал залишив двозначне відчуття незавершеності, своєрідного непоганого закінчення і бажання продовження історії. Можливо, автор навмисне залишив недосказанність для продовження у наступній книзі, а можливо, для того, щоб читач сам додумав і вирішив, як повинна закінчитися історія протистояння та боротьби за Життя.

Висновок. Для мене роман "Пекло працює цілодобово" Івана Заболотських – це історія суперечлива, барвиста, сповнена іллюзіями, але від того вона має свій смак і залишає тепло, надію та віру в щось, чого ми не завжди розуміємо. Те саме вічне «Добро і Зло», яке має тонку лінію між собою, подекуди перетворюючись на сіре забарвлення, має багато запитань без відповідей. Те, що здається зрозумілим, буває занадто складним для сприйняття, а що було таємничим, часто має примітивні бажання.

Рекомендую прочитати роман «Пекло працює цілодобово" Івана Заболотських, ви не пожалкуєте! А ще обовязково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою!)))

Дякую Івану Заболотських за його творчість та яскравих представників Пекла та Раю!