Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Сьогодні я завершила історію про Артура Боха!

Читати її можна безкоштовно. Оплату приймаю вашими враженнями і відгуками) 

А ще ділюсь уривочком з продочки, що чекатиме вас завтра о сьомій) 

– Пропоную відновлюватись. Потрохи. Не як марафон. І в мене вже є план, – додав, лукаво підморгнувши. – Програма реабілітації перевтомленої мами. Початок.

Аня скептично примружилась, але в очах з'явилась ледь помітна іскорка.

– Слухаю уважно.

– Сьогодні: легка вечеря, затишний сон біля каміну й жодного дзвінка. Завтра, коли дорогу прочистять і снігопад відступить… – він нахилився ближче. – Адміністрація шале визнала, що накосячила. І тепер – увага – дарує нам на вибір будь-яку послугу з їхнього гірського SPA.

– Будь-яку? – здивувалась Аня.

– Ага. І я вже одну вибрав. Карпатські чани. Пар і зорі. Камені і жар. І ти – з келихом глінтвейну в руках. Ну і я, куди ж вже діватись. 

Аня засміялась. По-справжньому щиро і легко. Голосно і несподівано для себе. Вперше за довгий час вона відчула не втому, не втрату, а… надію.

– Чани, кажеш? Гаразд. Твоя програма реабілітації звучить непогано. Але я не брала з собою купальник. 

– Уявляєш, я теж! – засміявся Дмитро. – Будемо у футболках. Тому… – він замовк, а потім накрив її руку своєю, – залишайся. 

Вона зітхнула. І залишилась.

Щоправда, турбуючись, як тепер спати з ним поряд. Одна справа війна за ліжко з незнайомцем, а інша – ділити постіль з таким милим і приємним хлопцем… 

Читати новинку можна тут

Приємних вражень) 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.