Привіт, мої любі темнолюби!

Я теж вирішила приєднатися до челенджу Іванни Желізної

 «Якби я була героїнею своєї книги», бо чому б і ні? Хай буде трохи самознущання перед сном. Суть проста: перевірити, чи вижила б я у власному сюжеті. Ну що ж — зануримось у безодню разом.

Візьмемо мою « Не відчиняй ». Темна, моторошна, болісна історія… Ідеальне місце для того, щоб перевірити мою витривалість. Спойлер: не витримала б.

Кого б я вибрала собі для пари?

Ем… Вибір між Шепотом, Мороком і Тінню — це як вибирати, кого з них боятися менше. Але якщо вже зовсім чесно — Шепіт. Бо принаймні він говорить красиво, хоч і краде спогади. Плюс у нас схожі вайби: інтроверти, які переховуються за словами.

Кого б я відлупцювала? І чим би це закінчилося?

Обсидіана. Прямо у груди чимось важким. Наприклад, чернеткою рукопису — об’ємною, болючою, з купою недописаних сцен. Закінчилося б тим, що він би зловив мій погляд, посміхнувся криво й відповів: «Ще?» І я б одразу згадала, хто тут головний.

Куди б я втекла?

Нікуди. Лія не має вибору, і я разом із нею. Там, де панують темні сутності, втеча — це лише ще одна ілюзія.( Але можливо вона знайде вихід)

Чи вижила б я взагалі?

Хіба як тінь серед тіней. Або, що ймовірніше, зникла б десь у другому розділі, жуючи шоколадку і намагаючись не плакати.

Чи звернув би сутності на мене увагу?

Сумніваюсь. Я занадто втомлена, щоб торгуватися, і надто неорганізована, щоб укладати угоди. Вони б поглянули, зітхнули та пішли до Лії — з неї принаймні є сенс.

Дякую, що дочитали до кінця. Не забувайте, новий розділ «Не відчиняй» — щодня опівночі. Так, я не знаю, як я ще тримаюсь. Але тримаюсь. Напевно, через магію... або каву.