А ось невеличкий уривочок з нової глави ☺️

        Мейлін розплющила очі й перевернулася на бік. Вчора вони із Ерном почали дивитися якийсь фільм на канапі, так і заснули. Дівчина поворушила головою, розминаючи шию. Звісно, в обіймах коханого було неймовірно затишно, але не так само зручно.

        Десь поруч завібрував телефон. Тепер вже прокинувся й Ерн. Не розплющуючи очі, він досить майстерно намацав мобільник й приклав його до вуха.

- Слухаю, - як би хлопець не старався, а голос все одно був сонний. Хоча, може це ще був ранній ранок, хто знає.

- Оу, я тебе розбудив? — пролунав з динаміку голос Діна.

- Ага, - чесно зізнався Ерн. Хоча його друзі й так знали, що він полюбляє подовше поспати, - котра година?

- Одинадцята. Сорі, я побачив твій новий пост в Онімі, вирішив, що не спиш, - пояснив Джерсен.

- Він був на таймері, то не я, - усміхнувся Хардман, - що хотів?

- Попросити забрати Кіару. Ми з хлопцями ще на базі.

- А де сама Кіара?

- Пішла до «Спортісу». Нібито там, на відміну від «Спортілайту», не буде Райнома.

- Проте буде Аллан, - реготнув Ерн.

- Точно... — після кількох секунд тиші впавшим голосом мовив Дін, - невже вона думала, що не здогадаюся?

- Так, не здогадався же ж.

- Слухай, а можеш Мейлін попросити дізнатися, чи Алекс там?

- Можеш попросити, — доєдналася до розмови сама Мейлін, - тільки це вже виглядає, як шпигунство.

- О, привіт, Мейлін, - трохи ніяково відповів Дін, - і ти тут?

- Давай так, - поспішив врятувати розмову Ерн, - ми зараз поїдемо і заберемо Кіару. Та й заодно глянемо, чи є там Алекс, пасує?

- Так, дякую.

- Окей, тоді ми збираємося.

Добра гра без правил - запрошую до прочитання ☺️