Це була складна глава.

Ніна — дівчина, яка завжди тримала себе в межах виховання, цнотливості, внутрішньої тиші. Але що стається, коли ця тиша раптово розривається звуком… стогону? Забороненого бажання? Картини, яку не можна було побачити — і тим більше не можна було відчути на собі?

Цю сцену я писала, тремтячи разом із нею. Не від сорому — а від страху доторкнутися до того, що ми всі колись ховали в собі.

Бажання.

Пульс.

Пробудження.

Ніна не вступила у стосунки. Вона не доторкнулась до іншого. Але ця глава — її перший внутрішній контакт із тілесністю. З жіночою природою. І з тим, що вона вже не дитина, не "вихована хороша дівчинка" — вона жива.

Це не еротика заради еротики. Це — пробудження.

І повірте — попереду буде ще гарячіше.

Це лише початок. Більше тіла. Більше емоцій. Більше моментів, після яких не можна буде дихати спокійно…

А як ви реагуєте на такі моменти? Вас більше лякає сором — чи захоплює сила бажання?

Поділіться в коментарях. Мені важливо знати, чи Ніна — вам близька.