Колись Сашкові сказали:

— "Ти НЕВДАХА Я їду в Польщу. Тут перспектив нема."

Вона сіла в автобус, залишила чайник, спогади й старий плед із ведмедиком. А Сашко залишився. І написав історію. Бо що ще лишається, коли тебе кидають між маршруткою й кордоном?

Сьогодні в нас — 10 лайків. Це як 10 разів хтось мовчки поплескав Сашка по плечу. Або як 10 котів, які синхронно кивнули головою і зникли в каналізації. Це як 10 Тьом Ракєт, які кричать з даху гуртожитку:

— "СТАВ ПАЛЕЦЬ, БРАТ! І НЕ ЗАБУДЬ ШОЛОМ!"

А 8 додавань до бібліотеки — це вже серйозно. Це якби хтось виніс Сашка з гуртожитку і поставив між підручником з тракторобудування 1978 року і романом "Кохання на фоні податкової амністії".

Поруч — книга "Як розмовляти з голубами" (автор — невідомий, але Гриша щось підозрює).

Колишня казала: "Кому ти потрібен зі своїми казочками?"

А от комусь — таки потрібен. І не одному.

Тож дякуємо вам, вісім сміливців із глибин бібліотечної магії і десятеро лайкерів з руками, що не злякались.

Ми вас не знаємо, але вже любимо, як Боря "Магістр" любить гречку зі згущонкою (а він її реально їсть).

І якщо ти читаєш це в Польщі — привіт. У мене вже 10 лайків. І чайник працює.

А ще я знайшов носок, який зник у 2021-му. Це знак.

З абсурдом і вірою,

Редакція Хаосу (і Сашко)