Додано
23.04.25 17:46:31
Трошки романтики)
Всім привіт) Налаштовуюся працювати над черговою главою Доброї гри, заразом переглядаючи, що вже є. І от, знову потягнуло на романтику. Тож, згадаємо, як це було:
Подруги дивилися над неї аж надто уважно. Точно щось замислили. Кіара запустила руку у мішечок з папірцями і почали перебирати вміст. Треба було витягнути щось максимальне нейтральне. Дівчина зосередженно промацувала текстуру, намагалася визначити довжину папірця, але марно. Жодних підказок.
- Сміливіше, Кі, - мовила одна з дівчат, Аліка.
- Не будь такою боязкою, - додала друга, Тіна
- Ну доообре, - Кіара нарешті обрала папірець і витягнула його. Подруги одразу ж подалися вперед, намагаючися зазирнути, що там всередині. Джерсен відсахнулася, але Аліка спритно вихопила папірець з її рук і розгорнула. Тіна ж непомітно сховала мішечок за спину і підсунула на його місце такий самий.
- Поцілувати хлопця з мішечка під номером один, - вголос прочитала вона, - ооо, стає цікаво.
Кіара відчула себе ніяково. Вони ж домовлялися, щоб без таких завдань. Тіна підхопилася з місця і попрямувала до сусіднього столу. Вже за мить дівчина повернулася з ще одним мішечком у руках.
- Обирай ціль, - реготнула подруга, простягуючи Кіарі клунок, - тільки не підглядай.
- Можна я перетягну завдання? — Джерсен подивилася на дівчат щенячими очима, - ми ж домовлялися, щоб без усього такого.
- Та ну, так нецікаво, - відмахнулася Аліка, - тим паче, це єдине таке завдання Треба було менше копирсатися.
- Давай, не виляй, - Тіна сунула мішечок мало не в обличчя подрузі, - тягни. Ми свої завдання чесно виконали.
- Окей, але це буде останній раунд, - якомога серйозніше мовила Кіара, показуючи своє зденервування. Вона запустила руку у мішок. Довго не возилася, витягнула першу-ліпшу.
- Хто там? — в один голос запитали подруги.
- А не скажу, - твердо відповіла Джерсен, - чи ви ще й дивитися збираєтеся?
- Слухай, ми тобі подруги, чи як? — тиснула Тіна.
- Ага, може ти зараз не того поцілуєш, - єхидно додала Аліка.
- Окей, - Кіара сердито розгорнула папірець і аж застигнула на місці. Всередині великими літерами було написано: «АЛЕКС», - можна я все ж таки спробую ще раз?
- Ні-ні-ні! — дівчата вдвох схопилися за мішечок. Тіна ледь помітно кивнула Аліці, і та відпустила здобич.
- Ми не будемо дивитися, якщо ти не хочеш, - мовила перша.
- Ага, тільки якщо ти цього не зробиш, то це буде на твоїй совісті, - додала друга, - до речі, хто там тобі випав?
Аліка заглянула у папірець.
- Ага, Алекс! — викрикнула она, - нашій Кіарі випало поцілувати Алекса! Це так романтично.
Сам Алекс, котрий стояв біля вікна і спостерігав за вулицею, розвернувся і подивився на дівчат. Він теж брав участь у цій дивній грі і вже витягнув свій папірець. На відміну від Кіари, завдання Ланністера було більш звичайним.
- Ми не будемо дивитися, якщо ти не хочеш, - Аліка підвелася з місця і попрямувала у бік виходу, не забувши взяти під руку Тіну, - тільки давай по-чесному.
Дівчата вийшли з кімнати. Кіара підвелася з місця і подивилася Алекса. Той з явним зацікавленням очікував на розвиток подій. А ніхто ж не казав, який саме поцілунок, так? Кіара усміхнулася і попрямувала в бік хлопця. Коли між ними лишалося кілька сантиметрів, вона підвелася на пальці і поцілувала Алекса в щоку. Але далі втекти не встигла. Хлопець спритно схопив її рукою за талію і притягнув до себе. А вже за мить Кіара відчула дотик його губ на своїх і тотально розгубилася.
Вона відповіла на поцілунок, не змогла втриматися. В голові блукали думки: «І що він тепер про мене подумає? Я не мала відповідати. Чому я не втекла? Що я роблю? Вб’ю їх обох!». На якусь мить Кіарі здалося, що десь поруч щось блиснуло. Це в неї точно вже в голові паморочиться від емоцій. Подивіться на неї — розтанула, як морозиво.
Пройшло нецілих півхвилини, а дівчині здавалося, що минула вічність. Алекс відірвався від її губ і легенько усміхнувся.
- Якщо вже зібралася цілуватися, то цілуйся нормально, - мовив він. Кіара, відчувши свободу, миттєво вирвалася з не надто міцних обіймів хлопця і побігла геть, мало не перечепившись через мішечки, що лежали на підлозі, і відкидаючи їх в бік ногами.
Софія Анрі
896
відслідковують
Інші блоги
Доброго часу доби, шановне панство. Давно я тут не писала, аж скучила за вами)) Отож, викроїла час та наснагу, щоби поділитися трошки планами, небилицями і важливими новинами. Почну з важливих новин. «Ілюзія ненависті»
Літо — пора пригод та емоцій. І хочеться, щоб настрій був відповідним. У моїй історії Мілана відправляється до своєї подруги Алі в Одесу, аби разом провести час. Нові знайомства, неочікувані зустрічі та хімія, з присмаком
Перший місяць літа добігає кінця, але сама пора ще у розпалі❤️ Особисто я вважаю її найприємнішою частиною року, коли твоє життя відчувається як частина мелодрами 2000-х.
Героїня моєї книги добре розуміє це відчуття, адже
✨ Вирішила, як фокусник з капелюха, ✨ дістати зі свого творчого багажу оповідання. Я написала їх давно, а тепер хочу поділитися. Це чотири історії про молодих дівчат з Києва, які дивилися на світ занадто наївно. Тут
Вітаю, шановні колеги. Завершено повість «Відлуння минулого». Продовження пригод приватного детектива Макса Варді у повісті «Проєкт відлуння». Вже скоро)
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікавий момент)))
Ніка Сасс, Дякую ☺️
Просто чудово написано!❤️
Бажаю побільше натхнення у роботі❤️❤️❤️
Юне Люмен, Дякую ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати