Як пишете при наближенні фіналу? / Ілюстрації
Вітаю, любі читачі та відвідувачі блогу! Давненько мене тут не було. Все через брак часу та великий напряг по роботі. Цікаво, у вас теж з приходом весни наче побільшало справ, що здається 24 годин в добу мало? Бо в мене чогось кожного року так, але я радію, що досі продовжую писати, хоч і не так швидко, як раніше. Про думки типу «може вже ніхто й не чекає главу, куди поспішати» писати не буду)) Думаю, це знайомо кожному автору, хто пише не зовсім типові для букнету книги..)) Але я борюсь с подібними думками, бо до фіналу другої книги серії «Поклик Алана», яка має назву «Коли сонце не зійде» залишилось не так багато. Головні таємниці, екшн та напруга ще попереду, це мене й мотивує...)))
До речі, цікаво, близько до фіналу ваших книг ви пишете швидше, чи повільніше, ніж завжди? Впливає якось на ваше натхнення близький фінал? Люблю читати ваші думки та досвід, тож діліться...)
А зараз я хочу поділитися ілюстраціями до останніх глав. Чесно, хотіла викласти цей блог після написання попередньої глави, але не знайшла вільної годинки...((. Тому будуть ілюстрації саме до попередніх розділів. А останню главу, яку виклала сьогодні, ілюструю трохи пізніше, головне час знайти на ШІ))) Поїхали...)))
Іюстрації до розділу «Іншилот». Хоча чесно, хотіла назвати главу по іншому, адже саме в ній відбувається якесь дивне зближення Дена та його головної противниці Нуари... І це перша глава, друга частина якої написана від Нуари при наявності не уявного, а живого Дена поряд. Її почуття до нього, на жаль, не передає ШІ, але він намагався...))) Але все по порядку))
Ну, і ілюстрації до розділу «Перший поверх», де наші герої прямують до замку, та відкривають для себе нові, несподівані загадки, про які не здогадувалися раніше. Скоро вони дізнаються, хто зрадник, хто побудував особняк і навіщо, що за першоджерело пророцтв, та яке істинне завдання було увесь час у Еріки. Але це ще теж, не головна кульмінація всієї книги, хоча вона вже на горизонті)))
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ ШІ специфічне уявлення про "гарний" та "сексуальній". :)
Діана Дніпро, Є таке) Але я намагалась обирати найбільш прості в цьому відношенні фото) бо були вже аж занадто "сексуальні", але це не зовсім те, що мені треба було
Не дають мені тут відірватися в коментарях... Писала, писала, а все видалилося((
Писала, що ілюстрації неймовірні! Атмосферу твій ШІ передає прекрасно! Норвел з Нуарою прям чарівні✨ Ден з Нуарою на останній теж) А з другого г розділу мені більш Денина другій картинці сподобався!) , це ближче до того, як я його уявляю)
Щодо вільного часу... Мені його від початку цього року стало дуже бракувати, і 24 години в добі не вистачає, від слова зовсім. Але намагаюся знаходити час, щоб писати кожного дня. Краще фільм якийсь не подивлюся, чи в соцмережу не вилізу, але писати — то святе. Як і читання книжок теж підтягнула останнім часом. Але тепер точно знаю, що щоб щось встигнути, треба від чого відмовитися — бо по-іншому буде хаос. Тягнути все — просто неможливо, й крапка!)
Єва Лук, ❤️❤️❤️Ти мене теж(づ￣ ³￣)づ
Мені фінал завжди писати легше ніж початок. Наче щось у спину підганяє))) А коли дописую книгу сиджу засмучена, що так швидко закінчила)
Анна Стоун, Щось схоже є і в мене)) Але чесно, поки що не знаю, що відчую тоді, коли вже повністю закінчу...Не так багато книг повністю закінчувала)
Я чекаю твої проди ❤️
А щодо запитання)....навіть не знаю,напевно як коли)) хоча думаю ближче до фіналу хочеться швидше писати, щоб отримати те почуття завершеності)) ну а ще я рідко викладаю впроцесники, тому хочеться швидше дописати, щоб отримувати якийсь фітбек як заохочення))
А ілюстрації...вау. дуже неймовірні
Інна Турянська, Навзаєм❤️
Круті ілюстрації) Щодо фіналу: чим він ближче, тим швидше починаю писати. Хочеться завершити історію, видихнути, сказати собі: "Фух, б...ть, нарешті". Таке враження, що після цього гора падає з плечей. Звичайно, потім іде редактура, коректура - усе те, що найбільше виснажує)
Іван Заболотських, О так, розумію вас)) Теж є таке відчуття, що чим ближче до фіналу, тим більше хочеться писати, щоб нарешті закінчити...) і навіть натхнення більше з'являється, якщо ще й там сама кульмінація, яка в голові виглядає дуже видовищно))
Шикарні ілюстрації ❤️ Щодо питання, то написання останніх розділів припало на перші місяці вагітності, тому як би мені сильно не хотілося якомога швидше завершити книгу, написання розтягнулося на місяці...)))
Ханна Трунова, Дякую) Та так, я пам'ятаю, як чекала твої останні розділи, навіть книга в заморожену попадала) Добре, що ти її дописала ..) Все ще чекаю на другу книгу ❤️
Я нещодавно перечитувала «Іншилот» і спіймала чистий кайф від почуттів Нуари до Дена. Ця героїня неймовірна, її внутрішня боротьба дуже зачіпає за живе... А ще мені здається, що Ден теж небайдужий до неї, хоча його серце належить Ксюші...
Лора Майкова, Дякую, коментар не бачила, тому зараз приємно про це читати) Адже дійсно нелегкий розділ був навіть для мене)
Ілюстрації неймовірні...Ден красень)
Лора Майкова, О так, в моїй він теж такий))
Я живу в квартирі. Огороду немає. Тож літній сезон в мене починається тільки, коли діти йдуть на канікули :)
Ірина Скрипник, Моїй мамі 73, але вона досі прагне тягнути занадто багато. Іноді мені здається, що в неї сил більше, аніж в мене...(
Ближче до фіналу пишу швидше, щоб нарешті закінчити і піти у відпустку, тобто почати знову щось читати чи дивитись:)
Ірина Скрипник, Це гарна ціль) В мене натхнення вистачає наче, але пишу повільно через інші справи) Цікаво, як будуть йти справи, коли залишаться останні глави та епілог. Але там найбільше натхнення потрібно, бо основна драма та накал почуттів саме в фіналі, для цього треба відчути емоції героїв на всі 100.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати