Казка не про казкове життя

Давним-давно, зовсім не у царстві, а в місті звичайному, жив собі на світі один хлопчина. Хоч і молодий ще був, як весняний паросток, але лиха доля вже встигла його добряче потріпати. І одного дня став наш хлопчина на слизьку доріжку. Ще в дитячому будинку, де він виріс сиротою, почав порушувати закон. А коли настав час самостійного життя і золоті монети стали конче потрібні для виживання, відкрив він покерний клуб. Але не простий, а такий таємний, що про нього навіть ворон не каркав. Тобто, нелегальний.

І так швидко, як у казці мовиться, його "бізнес" став рости і розквітати. Вийшов він на потрібних людей, і сам мафіозі міста взяв його під своє крило і почав прикривати його темні справи. Але, як то кажуть у народі, не буває довго сонце без хмари. І коли твоя доля переплітається із могутніми мафіозі, то й випробування тобі випадають не прості, а казкові.

І сталося так, що прийшов одного дня до нашого доброго молодця гість непроханий — гравець із його таємного клубу. А був той гість колись паном великим, та лиха доля занесла його на стежку криву, де чарка та карти правлять балом. Став він у доброго молодця грошей позичати, та не малу жменьку, а цілий мішок золота.

Не встигла й зоря вечірня згаснути, як усе те золото розвіялося, наче вранішній туман. А борг, як той камінь важкий, на шиї висить. Нічим платити тому гостю, бо давно вже він не пан, а старець убогий, що з чаркою-лиходійкою днює й ночує. Та була в нього донька-красуня, яку він, нерозумний, під те золото і заклав.

Ой, не чувано ще такого у нашому краї, щоб батько рідну кровиночку за борги віддавав! Та що вдієш, коли зелене змійство розум затуманило, а душу чорною смолою залило.

Що ж робити доброму молодцю? Як не крути, а мусить він те забрати, що в заставу дано було. Та батько той, геть розуму позбувшись від оковитої, і каже: "Залиш собі доньку мою, замість золота твого! Роби з нею, що хочеш, аби борг списати!"

І стало тоді так гірко та важко на серці у доброго молодця, бо не годиться ж так із живою душею чинити, наче з якимось крамом базарним. Але діватись нікуди, бо закон підпільного світу суворий та невблаганний.

І почав наш герой з дівчиною час проводити, та все поглядав на ті гроші, що батько її винен був. Але не так сталося, як гадалося. Чорні хмари над ним нависли, грім загримів у небі, бо прочув лихий мафіозі, що його підопічний не може борг з боржника стягнути. А гроші ті, що мали б у його скрині лежати, тепер як вітром здуло.

І мовить тоді мафіозі, володар міста темного: "Навіщо мені така билинка хистка, що навіть боргів зібрати не годна?" І напустив він на нашого молодця всю свою темну силу, і поставив умову тяжку: "Або вертай мої червінці до останнього, або прощайся з білим світом!"

Зажурився наш молодець, засмутився. Жити ж бо хочеться, як тому соловейку на гілці, а той п'яниця-боржник, що наскрізь горілкою пропах, ані думки не має борг повертати...

І не було в нього іншої ради, як піти до свого вірного побратима, Сєви Бегемота, що був міцний, як дуб столітній, і мудрий, як сова нічна. Служили вони разом в армії, і не один раз рятував Сєва нашого молодця від лиха-біди своїми руками могутніми.

А був той Сєва Бегемот серед людей як ведмідь серед звірів — і страшний, і поважний. Куди не піде —всі йому дорогу дають, що не скаже — всі слухають. І хоч не завжди по закону діяв, але правду свою мав і честь беріг. Допомагав людям їхні клопоти вирішувати за слово щире та дружбу вірну. Ну і за монети золоті.

Тож подумав наш молодець: "Може, й цього разу брат названий не відмовить, порятує від біди неминучої? Бо хто ж, як не він, зможе пораду мудру дати та силою своєю захистити?"

Але чи дізнаємося ми, як Сєва Бегемот врятує свого побратима? І що ж станеться з тією дівчиною-красунею, яку батько за борги віддав? Читайте про це ТУТ

СЬОГОДНІ НА КНИГУ ДІЄ ЗНИЖКА

ЧИТАТИ

Запрошую у мої соцмережі