Вітання, творча спільнота!

Трішки науки вам у стрічку!

Планета Марс 2171 рік, колонія ОЛІМП… Гігантські дзеркала встромлені в полярні шапки. Їхня мета — розтопити крижану броню. А далі — фотодисоціація, щоб видурити в молекул води кисень. Кисень, Карл! Для мертвої планети! На орбіті кружляють супутники-генератори, тримаючи штучне магнітне поле. А внизу розгортаються магнітні пастки, чекаючи на команду "фас!" Лід тріщить, стогне, ніби велетень прокидається після сну. І знаєш що? Колись Північна рівнина захлинеться водою. Ледь помітна павутина пари — і пішов процес. Молекули розпадаються, вивільняючи енергію для цього планетарного "апгрейду". Тераформування, вийшло на новий рівень!

Ти ніколи не задумувався, звідки письменники-фантасти беруть божевільні технології? З власної голови, скажеш ти. Частково так. Але часто це — екстраполяція, доведена до абсурду ідея, яка сьогодні ледь жевріє в лабораторіях. Більшість скаже —  це спекуляція, ніж реальність, але ось у чому суть — наука і фантастика нерідко йдуть рука об руку.

Ідея проста: зробити Марс живим. Дати йому воду. Атмосферу. Поле. І шанс. І поки на Землі збирають підписи під петиціями за сортування сміття, ми — ті, хто виводимо на орбіту супутники з плазмовими соплами, аби змінити клімат червоної планети. 

Бо, як казав хтось, «Ми не просто прогнозуємо майбутнє — ми мріємо так яскраво, що хтось обов’язково візьме і зробить це реальністю».

МАРС шлях додому.

Ваша Ірма Скотт.