А вчора було четверте Еліс обігнала мене) ну не суть. Ви читаєте "Невинність за борги"? 

Уривок з сьогоднішнього оновлення:

—...Я вмовляв його, просив віддати борг пізніше, з більшими відсотками, — чула я голос батька. — Але він сказав, щоб Майя прийшла до нього з самого ранку… Що я маю віддати її невинність за борги! Якби не віддав, він би вбив мене… Вбив би і мою Майю…. Мало на що ще він здатен? Він погубив багато життів! Але я придумав спосіб, як захистити її… Я сказав їй, що це її покарання, і що вона буде працювати там служницею. Подумав, що якщо багата дівчинка заявить таке одразу з порогу, він буде в шоці і навряд буде щось вимагати з неї. А потім, коли побачить, що від неї ніякого толку, вже відпустить….

Сльози потекли по моїх щоках. Невже Артур на таке здатний? Але розповідь батька співпадала з реальністю. Лише деякі моменти були мені невідомі, а все інше.. Тепер я зрозуміла, що це за дурне “перевиховання”, яке здавалося мені таким нелогічним. Тепер все стало на свої місця… І туди ж ті листи — я подумала, що в них просто наклепи, що Артур не може бути таким жорстоким, але ж, виходить, може… І Тимура він почав бити без причини… Може, й мене вдарив би, якби я в чомусь його обманула чи зробила те, що йому не сподобалося б… А ще його друзі, які тоді так незрозуміло поводилися, так дивно дивилися на мене…

Я швидко почала вдягатися. Мені треба було вийти з цього будинку, мені було соромно, здавалося, що всі будуть вказувати на мене пальцями і говорити, яка я дурна, як я не здогадалася, що мене продали, немов якусь річ. 

Я вискочила з будинку, немов ошпарена. Буркнула охоронцю, що мені треба вийти у справах. Насправді я не знала, куди йти, що робити… Все здавалося несуттєвим у порівнянні з великою брехнею, в яку мене втягнули…

Я ходила вулицями, повз людей, яскраві вітрини, і мені було так погано… і фізично, і морально… Я не могла наважитися повернутися. Адже тоді мені доведеться сказати Артуру, що мені все відомо…

І все ж ноги знову принесли мене до його будинку. Хоча хотілося просто зникнути, поїхати до якогось іншого міста, загубитися, щоб він ніколи мене не знайшов, все ж я вирішила, що такий вчинок був би занадто дитячим, а я доросла людина. 

Я маю сказати йому все, а вже потім піти.

Підійшла до вхідних дверей, вже взялася за ручку, щоб відчинити їх, і раптом почула зсередини жіночий голос. Мені здалося, чи це справді була Стася?

 — Я не хвора, — тихо проговорила вона. — Але дуже хворий наш з тобою син…

Я немов приросла до підлоги, в очах потемніло і мені здалося, що я от-от втрачу свідомість. Виявляється, у них є син… 

“Батько віддав її «на перевиховання» багатому знайомому. Але Артур не сказав Майї, що насправді її віддали йому за борги, і тепер дівчина - його власність. Вона думає, що буде служницею... Але потім все стає не так весело...  Напруга зростає. 

Читайте книгу тут