Шановні друзі. Перший том "Ключ до майбутнього", впевнено набирає 1000 прочитинь. Отже, на вихідних, як і обіцяв, я розпочну викладати другий том.

А наразі обкладинка нової книги та фрагмент з першого епізоду. Приємного читання.

***

Я бачив, як Кхал, Фурі й Каттер сиділи в одному з відсіків, граючи в "Кванчос". Їхні голоси долинали до мене, ніби я стояв поруч. Це було настільки реально, що я майже відчув запах кави та тістечок, які стояли поруч з ними на столі.

Мій погляд перемістився до центральної системи корабля. Штучін був тут. Його енергетична структура світилася, ніби розум самого корабля вітально тягнувся до мене.

— Штучін, це я, Ден, — подумки промовив.

Відповідь прийшла миттєво.
— Капітан Ден? Це, як це можливо?… 

— Неважливо як, — перебив я. — Слухай мене. Ми з Лією дрейфуємо на рятувальній капсулі. Повітря й припаси майже закінчилися. Нам потрібна допомога.

— Координати? — голос Штучіна був точним, без емоцій, як завжди.

Я вже збирався дати йому інформацію, коли щось пішло не так. Енергія, яка наповнила мене, стала некерованою. Я відчував, як вона виривається з-під контролю, затоплюючи мою свідомість.

— Капітан? Ти тут? — голос Штучіна ставав усе віддаленим.

— Координати… зоряна система… — прошепотів я, але мої слова тонули в хаосі енергії. 

Я намагався втриматися, але потік відкинув мене назад. Світ розчинився, і я знову побачив зоряну систему, де ми дрейфували. Мої відчуття згасали, а потім настала темрява.

***