Всім привіт! З вами знову ваш покірний Ейс, і сьогодні хочу відверто поговорити про мою творчу кризу.
Я завжди сприймав перші п’ять розділів як своєрідний «ліхтар у темряві» — перевірку, чи тягне мене сюжет, чи живе світ, який я створюю. Навіть коли я є читачем, я даю саме пʼять розділів в очкуваннях на такий "трамплін", який допоможе зрозуміти чи історія варта прочитання. Та цього разу після п’ятого розділу я відчув виснаження, якого раніше не знав. І це не просто довге безсоння, недосипання чи втома рук від клавіатури — це чистий показник, що ідеї вигорали, а натхнення кудись зникало і літери втікали з-під моїх рук. Я розумію: Ваш час — безцінний, і якщо короткий відтинок оповіді не зміг вас захопити, прошу вибачення за неповноту вражень.
Тепер я стою перед вибором: або закрити блог і відійти від письма в апріорі, або дати собі ще два тижні на пошуки тієї єдиної іскри, без якої я не зможу продовжити. Якщо за цей час станеться диво і зʼявиться "та сама", нестримна ідея — обіцяю повернутися і здивувати вас новою главою.
Не буду затягувати...
З Вами був Ейс...сподіваюсь "До нових зустрічей!"
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСонце, ти чого? Відпочинь, якщо треба, а потім подумай, хочеш продовжувати чи ні. Якщо зовсім не йде, то не змушуй себе, але сюжети в тебе достойні)
ЧайДивака, Я дуже вдячний за підтримку у такі скрутні моменти. Для мене це важливо і цінно, тому я…дякую
Я вас не читала, але скажу, що таке рубання з плеча взагалі не варіант. Я не була тут з грудня по березень. Це не заважало мені писати. Можна не писати деякий час взагалі. Можна не писати роками. Але от прям відійти від письма, якщо душі це подобається навряд чи вийде. І скажу вам по секрету, чекати музу ну таке. Ми всі це бажаємо один одному, але всі знаємо, що результат базується на дисципліні. Звісно, що є зовнішні обставини реального життя й звісно вони пріоритетні. Тому, я бажаю вам відпочити, розібратись з тим, що у вас там поза текстом. А потім ще собі щось у нотатках поклацати. Може так, може ні. Може через пів року. Не кажіть "апріорі" — ви вбиваєте свою мрію. Успіхів)
Olha Alder, Я роками не писала. Десь якщо точно то десять років. Взагалі. Ну щось маленьке хіба, що.
Може це пора така? Багато авторів йде. Я також вже жалкую що почала писати нову книгу. Спочатку та іскра була та зараз навіть не хочу сідати за неї. Не те, щоб не були ідей. Скоріше не має бажання. Можливо просто краще відпочити? А вже тоді вирішувати.
Олесь Король, Я згоден з Вами, що ідеї є і просто нема ні розуміння як писати, ні бажання це робити. Я рідко не завершую справи до кінця, але мабуть це один із таких прикладів, коли «справа» лежатиме як привид, що миготить у закинутому будинку. З Букнету я навряд чи піду, бо тут є автори, які мені прикіпили і дуже подобаються. Я вдячний глибоко за підтримку, особисто я дуже ціную це…
І знову хтось скаже, що я починаю токсити, але чи не зарано говорити про кризу, коли тільки одна робота і та незавершена? Може, просто дисципліни бракує?
Ірина Скрипник, Насправді це досить радикальне, хоч і в часності точне зауваження. Я у преамбулі до «проблеми» вказав, що я вважаю за кризу і чому саме 5 розділів. Це не справа дисципліни, принаймі це не основоположний фактор, який би визначив. Мені не бракує дисципліни писати у темпі, який я зробив, але це буде ані мені задоволення писати історію, ані читачу дізнаватись про світ, у якому не буде душі. Я не конвеєр, на жаль. Дякую за зауваження.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати