Глава 12 — вже на сайті

А що, як колишній вирішив залишитися поруч?

А що, як він почав з’являтися все частіше — без пояснень, без слів, ніби нічого й не сталося?

І що робити жінці, яка тільки почала відновлювати себе?

Новий етап. Нові емоції. І питання, на які ще немає відповідей.

Глава вже доступна для читання.

Чекаю на ваші думки — кожен коментар для мене як обійми.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Лана Міра

853

відслідковують

Інші блоги

Ольха Елдер

Вони б мені ще ляльку підсунули…

Хуачжі були настільки безвольними, що не мали не те що власної думки, а й думок узагалі. Звісно, дехто чинив внутрішній опір, але були й такі, як наш Ча-ер: слабкі, зломлені, із опущеними руками... “— Ідеальний омега,

Леля Карпатська

Будеш крекер?

Холод проймав до кісток. Скупе освітлення ніби знущалося над нею, осяваючи змучені обличчя довкола, проте не даруючи тепла. Сімнадцять днів ув’язнення. Сімнадцять довгих ночей без зв’язку зі світом. Цей підвал став

Кіт Анатолій

Щира подяка за підтримку!

Щира подяка за підтримку моєї книги! Від усього серця дякую вам за теплі слова, рекомендації та довіру до моєї творчості. Кожна згадка, кожен відгук — це не просто підтримка, а справжнє полум'я, яке надихає творити

Діана Лисенко

Фінальна зустріч: чи прийме вона подарунок знову?

Вітаю! Сьогодні ми знайомимося з фінальною сценою твору Покликані У цій сцені ми бачимо останню зустріч і розмову брата та сестри. Ми бачимо, як Вікторія віддає Віктору його подарунок — золотий кулон. Спойлер: запам’ятайте

Лана Жулінська

Безмежна вдячність кожному! ☺️ ♥️

Напевно, кожен розуміє, як без підтримки важко. ♥️ Мені пощастило: на Букнет у мене є підтримка! ☺️ Тому в цьому блозі хочу подякувати кожному, з ким мені пощастило познайомитися, зокрема: Анні Лір, Еларен