Холодна ніч та новинка про лікарів )

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Дві мої історії оновляться завтра о сьомій, приєднуйтесь )

А я поки поділюсь яскравою новинкою від Олі Горової. 

Це нова її історія про лікарів, з гумором та емоціями. 

 “Реанімація та спецоперація”

Найменше я чекала б викрадення на сільській дорозі, коли прямувала до мами, виплакатися про свого зрадливого чоловіка, їй-богу!

“Агов, небо?! Є розмова… Це що за підстава?!”

А мама ж попереджала мене… ще й не раз!

Ну… про цього гулящого барана — мого чоловіка, тобто. А ніяк не про те, що в нас у селі людей тепер викрадають посеред дороги. Гадаю, цього вона могла й не уявляти.

— Хутко в машину і не думай розкривати пельку! — гарчать мені на вухо, тикаючи зброю в бік.

Кремезний чоловік заштовхує мене в мінівен. І я буквально падаю біля сидінь.

Дідько. Коліно пронизує гострий біль.

— Що відбувається?! — мені страшно, але я не збираюся цього показувати.

— Оно поранений. Якщо лікар — нумо, рятуй! Тепер твоє життя — з його життям на пряму повʼязане!

До новиночки ) 

А ще ділюсь уривочком з продочки, що чекатиме вас завтра о сьомій) 

Аня зітхнула, намацала край ковдри – Дмитро, звісно, вже встиг знову її захопити. Він спав, як кажуть, сном праведника, з лицем до стіни, притиснувшись до подушки, ніби вона була його єдиною опорою в житті.

Аня ще кілька секунд полежала гордо на своїй половині, тремтячи під шматком ковдри, який ледь вкривав її бік, лишаючи розкритими коліна.

А потім... просто здалась.

“Будь що буде”, – пробурмотіла, буквально цокаючи зубами, і, з рішучістю людини, що щойно прийняла найскладніше рішення у своєму житті, обережно пересунулась ближче. Спочатку трохи. Потім ще. Аж поки її лоб не торкнувся його плеча. Аня завмерла.

Дмитро не ворухнувся.

Добре. Хай собі спить.

Вона повільно, підсунулася ближче, заповзаючи в ту невелику, але таку бажану зону тепла біля його тіла. Його спина була неймовірно тепла, навіть крізь футболку. І коли вона врешті притулилася до нього, то ледве стримала полегшене зітхання.

О, нарешті…

Аня закрила очі.

“Якщо ти щось і скажеш зранку, я все заперечу”, – пробурмотіла вона, торкаючись чолом його лопатки…

Читати новинку можна тут

Приємних вражень) 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.