Привіт, мої любі! ❤️

Завтра о 8.00 я додам останній Епілог ось тут – “Халепа та травматолог”  … ❤️❤️

Ви вже прочитали?! ❤️❤️

А що це значить?! А те — що ми починаємо нову історію! Про нашого поліціянта Сергія та вже його особисту лікарку! Буде весело, палко та дотепно ;-)

Пролог додано — нумо читати!

— Якого біса я тут опинилася?! — вже вдруге вигукую я, так-сяк примостившись на холодній підлозі цього смердючого мінівена.

 Тут незручно.

 Коліно невідомого пораненого чоловіка прямо переді мною. Моя ж власна рука притиснута до його грудей, бо я таки намагаюся намацати пульс.

 Іншою тримаю власну сумку бо… тут шалено трясе! Не знаю, відчуття, ніби мінівен звернув на “американські гірки”.

— Лікуй його! — обертається до мене той бородань, що заліз у салон.

 Вони вважають що я хто?! Відьма? Чи архангел?!

 — На бога! Ви знущаєтеся?! Тут?! Як?!

— Не питай мене! Це ти — лікар! — злиться бородань.

 Я навіть не знаю, як йому пояснити очевидне…

— Ви взагалі уявляєте, скільки років вчаться на лікаря?

 Мене ігнорують. Ок.

—  І на жодному курсі нам не радили зв’язуватися з психами, — роздратовано буркочу собі під носа.

 Вочевидь, стрес проривається у невиправдану відважність, ага.

— Та в тебе, бачу, позакласна освіта, — буркнув той перший із-за керма з іронією. — Тримаєшся, як серед своїх.

— Ха-ха! Дуже смішно! — я скривилася. — Ви такі любʼязні, хлопці. Може, ще кави мені запропонуєш? — огризнулася трохи дарма, звісно, але язик ніби сам собою ото ляпає.

— Приїдемо — буде тобі кава, лікарю, — неочікувано втручається той, що з нами у салоні сидить. — А поки — роби свою справу. Лікуй нашого брата!

Читаймо разом!❤️❤️

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток