Останні дні переплати!

Друзі, нагадую: залишилось зовсім трохи часу, аби придбати «Білосніжку для ката» за зниженою ціною. Уже з понеділка книга перейде у продаж і коштуватиме дорожче.

Тож якщо ви планували підтримати історію й отримати її за вигіднішою ціною — саме час це зробити! 

Дякую всім, хто вже приєднався під час переплати — ваша підтримка для мене безцінна!❤️

 

 

"— Що ти робиш? — глибокий баритон ріже повітря гостріше за лезо, розливаючись гарячою хвилею вздовж хребта.

...

— Ем... вирішила подихати свіжим повітрям... — нарешті видавлюю я, намагаючись зберігати байдужий вигляд.

— Через вікно?

Я кліпаю. Дідько.

— Я... альтернативно мислю.

Він видихає, майже беззвучно. І я не впевнена, але... мені здається, що він всміхається.

Сонце створює золоті відблиски в його очах, а вітер грається моєю фатою. І на мить... лише на мить... я забуваю, що це не казка. Я не принцеса, а цей чоловік — точно не мій рятівник.

Я все ще тримаюся за труби, одна рука починає ковзати. Але він не відпускає мою ногу, утримує, балансуючи.

Я повинна вирватися. Але моє тіло, зрадницьки, не рухається.

— Тримайся міцніше, — каже він раптом і за мить робить щось, що вибиває землю з-під моїх ніг."

 

"Доволі дивно викрадати когось, хто і так хотів втекти."

 

 

"— Будеш мене вбивати?

— Що?

— Ну, вбивати? — повторюю я.

— Ні, — каже він після паузи.

— Ґвалтувати?

Щелепа хлопця ледь помітно смикається.

— Ні.

— Продавати в рабство?

Його брови трохи зсуваються.

— Ні.

— Катувати?

Він різко видихає, ніби втрачає терпіння.

— Ні.

— Відрізатимеш пальці?

— Із таким списком запитань ти більше схожа на жертву, яка хоче дати ідеї своєму викрадачеві.

Я зводжу плечі.

— Ти ж уже мене викрав. Логічно припустити, що у тебе є якась мотивація."

 

"— І тепер ти просто сприймаєш викрадення як черговий буденний епізод? — у його голосі чується скепсис.

— А як ще мені це сприймати? — я дивлюся на нього. — Кричати? Плакати? Ридати і благати про милість?

Він мовчить.

— Якби це допомагало, я б, може, і спробувала, — додаю я. — Не думаю, що моє життя було колись кращим, ніж твій полон."

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
"Сонця світ"...
Доброго вечора! Пишу відгук на безстроковому марафоні Тетяни Гищак на твір Миколи Давидкіна “Сонця світ”. Починається це невеличке, на шість сторінок оповідання, з появи Михаїла. Ми одразу розуміємо,
Мій власний "Розкол свідомості"
Ну що ж, я вдруге взяла участь у марафоні Тетяни Гищак, і вдруге не пожалкувала. Вирішила цього разу обрати твір іншого жанру, щоб не повторюватися. І те, що мене чекало, вразило до глибини душі. Невелика розповідь Василя Ширмана
Віддзеркалення людяності крізь призму Тетяни Гищак
Мої дев'ятнадцять сторінок сумнівів, або Як я шукав у собі людину (а знайшов лише натяк на майбутнє) Знаєте, після прочитання "Людей та орків" Тетяни Гищак, я відчув гостру потребу підійти до дзеркала і перевірити,
Візуал до 5 розділу книги «алхімія кохання»
Привіт усім ❤️ Я опублікувала новий розділ своєї книги, він вийшов ну дуууууже насиченим. Вирішила ще зробити візуал до однієї зі сцен, це поки що мій улюблений момент у книзі: — Давай поговоримо, —
Сьогодні відкрито передплату!
На "ПРИНЦЕСА ТА ГОРИНИЧ" Оновлення щодня о 00:00! Для кожного автора це хвилюючий момент, незалежно від того чи це перша передплата, чи вже ...надцята! Ваша підтримка важна на будь-якому етапі, та особливо
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше