Знайомтеся ближче - Людмила

Ніжна, наївна, та разом з тим уперта і вольова – головна героїня нового роману, який невдовзі з’явиться на сайті.

Ім’я – Люда.

Вік – вже не школярка.

Місце проживання – старий польський костел, який був забутий на сто років.

Як вона до такого докотилася?

Прокляття. Саме воно притягнуло її до дверей храму однієї літньої ночі.

Саме воно звело її з ним.

Він – молодий послушник Йоан. Похмурий, мовчазний, суворий. Відданий покликанню.

Йоан ніколи б не повірив, що якесь некультурне (на його думку) дівчисько зможе здійняти в його кам’яній древній душі бодай якісь почуття.

Як же він помилявся!..

Вже зовсім скоро читайте на моїй сторінці роман «Загублені у вічності», а поки насолоджуйтесь спінофом до нього під назвою «Гріх і каяття».

І знову трохи магії – візуалізація Люди. Вона у мене красуня.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Єва Лі
16.04.2025, 12:37:19

На пагорбі тихім старий храм стоїть
У стінах предвічних він тайну хранить...
Ох... Як же я сумую за минулим. Хоч, кажуть, не можна, а я б хотіла хоч на день туди:( Але храм вже не той і атмосфера не та...та й ми вже не ті, зрештою, що були надцять років тому.
Люда дуже гарна. Такі очі!!! Така юна і така доросла водночас. Вже хочу читати. Не муч. Дай хоч чимось заповнити порожнечу.

Показати 2 відповіді
Єва Лі
16.04.2025, 13:35:05

Леля Карпатська, І не кажи:(

avatar
Олеся Глазунова
15.04.2025, 18:46:31

Дуже мила Людмила )
Такі очі глибокі, але сумні.
Хочеться їй з НИМ щастя...

Показати 3 відповіді
Леля Карпатська
15.04.2025, 18:53:36

Олеся Глазунова, Як моя бабця казала, то вже публІцтво!))

Інші блоги
Даромир — сміливий хлопець)))
Він зібрався знайомитися з бабусею Квітки. Уявляєте?☺️ Я помовчала, крутячи телефон у руці, а потім зізналася: — Я ще нікого з бабусею не знайомила… Даромир здивовано підняв брови. — Ти що, з хлопцями
Трішки романтики...
Трішки прохолодної романтики в спекотний день❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ – Ліно, 60 кілометрів не 300. Менш ніж за годину, ми вже будемо на місці. І Сніжані нічого не загрожує, там лише зламана рука… – Лише? –
Ліжко на трьох
Він спробував відштовхнути її але в нього не вийшло. Вона хитро посміхнулася й сіла йому на коліна. Чорт забирай ми не вперше це робимо так що давай не будемо робити вигляд що це не так- Хуррем посміхнулася й потягнула його
Якого біса тут відбувається?
Під’їжджаю до будинку Георганова, ворота одразу відчиняються, впускаючи мою машину. У дворі — повний аншлаг. Артур і Діана з усіма дітьми, майже всі мої хлопці й десяток спецпризначенців у повній екіпіровці, ніби зібралися
⚜️ Нові глави ✨ подяка
✨Доброго дня, творча й читацька родино!✨ Чотири нових розділи “Між двома подихами” вже опубліковано. Але спочатку — подяка. ⚜️ Хочу подякувати талановитій авторці Лекса Т. Кюро за рекомендацію
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше