Чи варто публікувати тут фанфік?

У мене є чудовий фанфік про SCP "Минуле не забувається", там немає любовних ліній зате дуже багато пригод. Головні герої кожен має свого ворога - Діда (це кетор), Інквізитора, Ліквідатора та загадквого Червоного Бога. Взагалі, історія має три частини. Перша дуже погано написана бо я її писала років у 15, але без неї другу важче зрозуміти, у другій більше 14 (!) головних героїв, проте саме там описаний Червоний Бог, і нарешті оця, де заруба із ним крутіша, ніж битва з Воно Кінга (вони схожі та на той момент я про цю книгу не чула). То, як гадаєте, чи варто мені пубілкувати цю серію? 

П.С. Якщо хтось гадає, що я пишу купу книг, це не так - Пісня серця мого завершена, просто перекладаю, тільки Дочку Ворона пишу, і ці книги так само завершені.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Феодот
15.04.2025, 13:01:30

Опа, буде чудово згадати дитинство

Показати 2 відповіді
Crown Horror
15.04.2025, 18:49:22

Феодот, ну, я опублікувала першу частину найпершої розповіді, подивимося, скільки тут любителів S.C.P.

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше