Вісім років тому вона пішла мовчки.
Тепер — повернулась, щоб знову загубитися в ньому.

Він був її захистом.
Став її покаранням.
І досі — її єдиним слабким місцем.

Один дзвінок серед ночі — і минуле прокинулося.
Разом із ним — бажання, яке краще було б забути.

Це не історія про виправдання. Це історія про тих, кого не можна забути.
Навіть коли серце волає: "Біжи."

Уже 18 квітня о 18:00 я почнемо подорож цієї історією, а поки що можна трохи познайомитися з Радміром в історіях його друзів

В історії ТИМУРА ТА ДАНИ " ПРИНЦЕСА ДЛЯ БАНДИТА"

— Господи, як ви мені набридли зі своїми бабами. Ніколи від них не відпочину. 

— Чому тобі не подобаються жінки? — питаю я, коли ми вже йдемо в авто. 

— Хто тобі сказав? Я обожнюю жінок. Багатьох. Навіть одночасно. 

Я відчуваю, як до щік приливає кров —  починаю червоніти. 

— У сенсі — кілька відразу? 

— Ага. Я хороший у ліжку. І не тільки в ліжку. 

Він підморгує, а я лише дивлюся на нього з недовірою. 

— Мусаєв, тримай свої жарти при собі, а свій член в штанях. 

— Ой-ой-ой, усе, більше не буду турбувати пані, — театрально вклоняється і сідає за кермо. 

Та в історії КНЯЗЯ ТА МІЛИ " РУДА ЗАЛЕЖНІСТЬ КНЯЗЯ"

— До речі, познайомилася з Радміром. — Мусаєв дивиться на нас, наче ми якась помилка природи. 

— Я впевнена, це було не найкраще знайомство. — Дана закочує очі, а Караєв злегка посміхається. 

— Я бачу тут ціле угруповання проти мене. — Радмір проходить повз мене та вітається з Князем. 

— Можливо, якби ти не був таким придурком, ми б з тобою спілкувалися нормально. 

— Можливо, якби ти не була такою, я б тебе також поважав. 

— Слідкуй за словами. 

— А то що? 

— А то, бляха, я тебе отрую. Ти не забув, що ти в мене вдома? 

— В тебе? Я думала, це будинок Князя. 

— Мусаєв, це не твій стиль думати. — Дана лише трохи хіхікає, а чоловіки не втручаються. 

А також бонусом промик, для прочитання РУДА ЗАЛЕЖНІСТЬ КНЯЗЯ

mNizCpA9