"Життя йде своєю чергою і пологи все ближче і ближче. Я вже давно нікуди не виїжджаю. Тільки прогулююся в найближчий супермаркет за продуктами. Благо тут усього два квартали.

Настає день святого Миколая і вранці я прокидаюся від дивного відчуття, ніби щось не так. Через кілька хвилин розумію: почалося. Перейми поки слабкі, але я знаю, що це воно.

– Бабо Любо! – стукаю до сусідки між переймами, намагаючись не панікувати.

– Що, дитино? Почалося? – метушиться старенька, відчиняючи двері. Її очі сповнені турботи, і це трохи заспокоює мене.

– Почалося, – відповідаю я, відчуваючи, як нова хвиля переймів накочує на мене. – Води відійшли!

– Ну ось і славненько, усе за розкладом, – каже жінка, ніби це звичайнісінька справа. – Ти у швидку вже подзвонила?

– Так, їдуть уже, – відповідаю я, спираючись на стіну. З кожною новою переймою біль стає дедалі сильнішим, але я намагаюся триматися.

– От і добре, – киває баба Люба. – Значить, у нас буде Миколайчик?

У консультації мені вже давно сказали, що в мене буде хлопчик, але я і сама в цьому впевнена. Миколайчик… Красиве ім’я – Миколай Владиславович Камінський."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 24 вже на сайті!