Знижка!!! + Історія наближається до завершення.

 Всім  привіт,  мої  хороші!

    Хочу  повідомити,  що  історія  "ВРЯТУЙ МЕНЕ"  наближається  до  завершення.  В  вас  є  можливість  придбати  майже  завершену  книгу  за  ціною   передплати. Поспішайте.  Нова  глава  вже  на  сайті. 

lGZeLlNo

Анотація 

    Де   в   біса   носить  того  бухгалтера? - дивлюсь на   годинник   і   підходжу   до   вікна.   Восьма   сорок.   Вона   вже   спізнилась   на   десять   хвилин.   Наче   в    мене    справ   інших    немає.   Якби   не   прохання   Ганни ,    вже   б   відмовив   їй   навіть    без   розмови.  Ненавиджу   коли    працівники   спізнюються.   А   вона   ще   навіть   не   працівник.   Настрій   жахливий.   Хочеться   на   комусь   зірватись.  Відчуваю,   що  жертва   скоро   знайдеться.   Васильович   вже   мабуть    чекає   мене,     а   я   змушений   чекати    дівчину,   якій    типу   потрібна   робота.    Якби   дійсно    була    потрібна,   вона   б   мене    чекала,   а   не    навпаки.    В   двері   тихенько   постукали.  Невже   припливла,   принцеса. 
     - Заходьте! -  гаркнув   не   розвертаючись. 
     - Доброго   дня.   Пробачте    за   спізнення.  -  моє   серце   прискорило   ритм   лише   від   цього    тихого,   ніжного    голосу.  Голосу   з   минулого.    Не    може    бути.  Цього   просто   не   може   бути .   Розвернувся   і    очманів...   Це   дійсно    вона.   Даша   Савицька.   Вона    теж    застигла   з   відкритим   ротом.   А   я    чорт    забирай    потонув   в    блакитних    очах,   наче    не    було    цих    шести    років.   Тіло   напружилось,   дихання    збилось    і   в   горлі   пустеля    Сахара.   Все   як   тоді.   В   іншому    житті.    Вона   трохи   змінилась,   тіло   стало   ще   більш   жіночним   і   спокусливим.   Я   добре   пам'ятаю   що   там   під   одягом.   Добре    пам'ятаю   кожну   родимку   і   кожну    клітинку.   Колись   я   обожнював    вивчати   її    тіло   губами.  

     Скільки    разів    я    уявляв   нашу   зустріч   і    прокручував   в   голові   все    що   хотів    би   їй    сказати.   Я    намагався   забути    її,   намагався  зненавидіти    за    все   що   вона    зробила,   сподівався   що   більше   ніколи   її   не   побачу,    а зараз...   Зараз   не   можу   вдихнути   повітря.  Наче    знов   той    самий    закоханий   до   нестями    дурник.    Дурник ,   яким    вона    так   майстерно    маніпулювала    і    якого     врешті-решт    безжально    розчавила...  

Уривок:

 Ганна   вмовляла   мене   сьогодні   дати  Даші   час  щоб  заспокоїтись.  Забагато  емоцій   для   одного  дня.   Але   я   все   одно   не   стримався   і  ввечері   пішов   до   її   будинку.  Наче   переляканий   хлопчик   перед  першим  побаченням,  стояв   кілька  хвилин   перед   дверима   і   набирався   хоробрості.  Трендець!   Дожився   Романовський.   Самому   смішно.   

     Але   стукати   не   довелось...  Дашка   сама   вийшла.   Мабуть  через  вікно  мене  побачила.  Вийшла   і   дивиться   своїми   світлими   очиськами   наче   відразу   в   душу.  А   мене   чорт  забирай  заступорило.   Заступорило  і  все.   Далі  видно   мозок   відключився   і   інстинкти    взяли  владу  над  розумом.  Я   зробив  крок   до  неї,  взяв   обличчя  в  долоні  і  впився   в  рот  пристрасним   поцілунком.  Даша   відразу   обвила   мою  шию  руками  і   почала   відповідати.   Твою  ж   матір!!!  По   венах   бігає  окріп,   тіло   відразу   відреагувало  на   її   близькість   і   я  притис  її  до  себе  міцніше.   Боже!   Як   же  скажено    я   хочу  її.   Всю   хочу.   До   божевілля  просто.   Моя! - лунає   в   голові. - Моя!  Єдина.   Назавжди.  

    - Зупинись! - вона   різко  відштовхнула  мене. - Не   треба.  Навіщо  ти  прийшов?   

     - Дашо. - знов  зробив  крок  до  неї,  та  вона  поклала   долоню  мені  на  груди   зупиняючи. - Я   скучив  за   тобою. - вона  гмикнула.

     - Як  в    тебе   все  просто.  Ти  сам   поїхав.  Сам   викреслив  нас...  мене   зі  свого  життя.  І   тепер ,  через  шість  років ,  вирішив   що  скучив?  А   якби  ми   випадково  не   зустрілись ,   ти  б   мабуть  і  не  згадав  про  мене.  Не   треба,  Даня.   Багато   часу  минуло.  Все  змінилось.   Я   змінилась .   Тепер   мене   цікавить  лише   щастя   і   безпека   моєї   доньки...  

❤️

   А  також, сьогодні  діє знижка  на книгу  "Мрії  здійснюються! або  Стерво  в  придачу. ".  Тож   не  пропустіть  можливість  прочитати  книгу  за хорошою ціною.

qK-CThnr

Анотація до книги "Мрії здійснюються! або Стерво в придачу"

- Послухай, Поліно, це вже зайшло занадто далеко. Давай підписувати мирову. - намагаюсь говорити спокійно, хоч після всього, хочеться скрутити гадині шийку.
- Чого це раптом? Хлопчик злякався, що отримає від татуся не компанію, а пенделя під зад? - стискаю зуби до скреготу і подумки рахую до десяти.
- Наша війна не вигідна ні мені, ні тобі. Сама знаєш. Жоден з нас ні перемогти ні програти не може. - вона відкрила рот щоб заперечити, та я зупиняю її піднявши долоню, мовляв, "дослухай". - В мене є одна пропозиція, яка допоможе нам обом залишитись в виграші. - вона складає руки на грудях і підіймає брови. Роблю глибокий вдих-видих і продовжую. - Виходь за мене заміж...

# Емоційно
# Пристрасно
# Протистояння характерів
# Гумор
# Фіктивні  відносини
# Шалене кохання
18+

Невеличкий  шматочок.

  - Куди   ми   поїдемо?  -  запитую   вже   в   автомобілі.

    - Спочатку   в   ресторан   а   далі   щось   придумаємо. 

     - Тобто?   Ти   запросив   мене  на   побачення   і   навіть   не   подумав   про   нього? - жартома   обурююсь. 

     - Подумав ,   але   ти   одягнена   занадто   гарно   для   такого   місця.   Так  що ,   це    залишимо   на   інший   раз.

     - А   попередити   ніяк   не   можна   було?   Чи   я    мала   здогадатися   про   форму   одягу?  - він   розсміявся. 

    - Ти   невиправна ,   Поль.   Але   це   мені   до  біса   подобається.  - грає   бровами   і   бере   мене   за   руку.    Знов   ожив   мій   черв'ячок  і   повзає   паскуда  по   мізках...  Просто   якось   занадто   різко   все   змінилось   і   тепер   мені   важко   повірити   в   те ,  що   це   правда.   Я   не   хочу   знов   обпектись.   Це   занадто   боляче.   Андрій  ,  наче   відчувши   зміни  в   мені   сильніше   стис   мою   руку. -  Мала ,   заспокойся!   Сьогодні   твої   таргани   занадто   галасливі.   Мої   теж   шоковані .   Повір.  - посміхається   і   цілує   мою   руку.    

       За   кілька   хвилин    Андрій   зупинив   автомобіль   біля   одного   з  кращих  ресторанів   столиці.   Я   була   тут   колись   з   шефом   на  діловій   зустрічі .   Там   звісно   дуже   гарно   і   смачно ,   але    ціни - космос.    

      Ми   зайшли   всередину   і    зробили   замовлення.   Андрій   знов   взяв   мене   за   руку. 

       - Послухай ,   Поліно ,   я   бачу   що   ти   сумніваєшся   і   розумію...,   ще  донедавна   наше   спілкування   було...  скажімо...   таке   собі.  Але   повір ,   ти   мені   дуже  подобаєшся   і   я   вперше   в  житті   хочу   спробувати   побудувати   справжні   стосунки.   З   тобою.   Але   мені   потрібно    знати ,   чи   ти  цього   хочеш?   Чи   готова   ти   спробувати...?   Зі   мною...  По-справжньому.   - я   зависла .     Чи   хочу   я ?   Так!   Хочу!    Звісно   хочу!   Божечки !  Але...    Він   бабій   яких   ще   світ   не   бачив.  А   я   запальна   і    ревнива...   А   якщо  нічого  не   вийде ? ...  Андрій   знов   посміхається  і   підіймає   одну   брову .  -  Мала ,   це   просто.   Скажи   мені   "так".   

      - Так.  - відразу   повторюю   і   видихаю.     А   мої   таргани   всі   як   один   втрачають  свідомість...  

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною. )))

Гарного дня! 

Ваша  Тетяна  Калинова.