Вітаю.

Як читачка я обожнюю, коли автори книг публікують, по-перше, візуали до глав, щоб пройнятися вайбом, а по-друге, зображення героїв, щоб краще їх уявити. Крім того, мені завжди цікаво, чи збігається моє бачення після прочитання глави чи книги з баченням письменника. Саме тому у своїх книгах я вважаю доречним також публікувати візуали, але наскільки це буде часто вирішувати вам. Дайте відповідь:

Чи має це значення для вас, поціновувачі електронних книг?

(питання стосується не лише моїх читачів) 

А ось вам фрагмент попередньої глави роману "Великодушний ескорт":

— Не хвилюйтеся, Давиде Дмитровичу, я не загадуватиму про той діалог... і ваш тон, — акцентую бровами. 

Молодий директор посміхається стиснутими вустами. 

— Але в мене є прохання, якщо нам доведеться надалі працювати разом. 

— Яке ж? — схиляю голову до плеча. 

— Ви не нагадуватимете, хто ваш батько. 

— Дозвольте поцікавитися, чому. 

— Саме гарне ставлення й повага — найміцніший фундамент у стосунках людей усіх ланок. Погодьтеся. А статус для мене немає значення, як і матеріальні аспекти. Я ніколи не ставитимусь із повагою до людини, тільки тому, що її тато генеральний директор, чи якщо вона в сукні від “Меланті”.

Він натякає на сукню, що на мені.

— Треба ж! А мені здалося, що у вас… — опускаю очі до начищеного взуття директора, — дорогі туфлі.

Чоловік заперечно хитає головою. 

— Начищені — от і все. А знаєте, Мартино… Інокентіївно, все-таки інколи за взуттям можна зрозуміти, що його власник — мерзотник, — директор робить паузу, підігріваючи мою допитливість. — Наприклад, якщо воно треться об чиєсь обличчя. 

Схиливши голову, сміюся, видихаючи носом.

Читати книгу — тут!

 Бувайте здорові

Ваша Кейт❤️