Монолог Колишнього Пацифіста

І знову те саме питання:

Невже ти така кровожерлива тварюка, га? 

Як я дивився на купу зломлених життів навколо мене в тому клубі. Багато хто мав родини, особисті життя, друзів… вони нічим не відрізнялись від мене. 

Яка ж сила чи чиєсь слово дає мені право отак відбирати життя людське, дароване силою Божою? Хіба я в праві відбирати теж, що не належить мені? 

Нігілізм сидів позаду мене, як я тримав кермо обляпаними кровʼю руками. Його карі очі, що світились яскраво навіть у найглибшій темряві - прорізали мою грішну душу, в азартному очікуванні на мою відповідь, з фальшивою посмішкою на лиці.

Ні. Я лише людина…

Сказав я, дивлячись на нескінченну дорогу в нікуди по Одеській трасі.