Залишилася остання година знижки на "Академія Фейлім. Привиди минулого" — 20%. Єдина в передплаті! Починається найцікавіше! ;)

Спойлер до розділу, що вийде опівночі.

— Брадскал просив не ходити, — насупившись, Мор підійшов до мене і взяв за руки.

— Просив, а не наказував, — поправила я.

— А тобі треба наказати, щоб ти не ходила? Ейло, — Мор ніжно провів рукою по моїй щоці, — це не жарти. Ми не знаємо, як поводяться привиди.

— Ти думаєш, Іда може мені нашкодити?

— Побоююся, — Мор важко зітхнув.

— Навіщо їй мені шкодити? Іда цілком мило зі мною спілкувалася.

Мор знову зітхнув. Відпустивши мою руку, він відійшов до столу, ніби не наважувався продовжити розмову, але потім обернувся і, спіймавши мій погляд, заговорив:

— Якби ти була мені просто другом, я б не хвилювався. Я був не зовсім чесний з тобою, Ейло, коли казав, що в мене з Ідою були несерйозні стосунки, — Мор опустився на стілець і кивнув мені на інший, щоб я теж сіла. Я опустилася навпроти нього, чекаючи на продовження розмови. — Для мене вони були несерйозні. Для Іди вони були важливими. Вона мене справді кохала і, може, кохає досі… — Мор заплющив очі і потер обличчя долонею, ніби намагався вигнати з голови геть цю думку.

— З цього моменту давай детальніше, — я закинула ногу на ногу і склала руки на грудях, усім своїм виглядом показуючи, що я незадоволена таємницями Мора.