Коли проблема із примусовим шлюбом відходить на другий план, і замість рятунку принца, героїні доводиться ситуацію брати у свої тендітні руки.

Дві тіні для однієї корони

обережно, спойлер

 — Хто ти? — прохрипіла вона, не гасячи полум’я в долоні.

— Той, хто прийшов тебе викрасти, — безжурно відповів він. І навіть підморгнув.

— Зуськи! — Лаінель стиснула руків’я кинджала.

Вогонь розтанув, змінившись на холод сталі.

— А ти точно леді? — запитав незнайомець, хитнувшись трохи вперед. — Мені казали, що леді. Мабуть, помилилися. Ти швидше... помічниця леді? Врода є, а от здоровий глузд – відсутній.

— Не бачу причин тобі відповідати взагалі. Я нікуди з тобою не піду!

— А я й не запитував твоєї згоди, — він знизав плечима, мов мова йшла про чашку холодного чаю, а потім підняв руку. 

І все це не враховуючи, що героїня так і не визначилася, який із принців їй потрібен - старший чи молодший. І чи взагалі потрібен:D