Це моя перша книга. Вона народилася з болю, сумнівів, сили й любові — до себе, до життя, до нових шансів.
У цій історії я торкнулась теми токсичних стосунків — тих, які виснажують, крадуть віру в себе, але з яких можна вирватися. Це те, про що часто мовчать, але що переживають тисячі.
Можливо, історія Міли торкнеться вас. Можливо, впізнаєте в ній себе або когось із близьких.
Щиро раджу прочитати книгу «Жінки, які кохають до нестями» — вона здатна змінити погляд на себе, на любов, на власні межі. Одного часу вона допомогла й мені.
Хочу звернутися до тих, хто був або досі є у подібній ситуації.
Напишіть у коментарях, якщо ви проходили через це — самі чи з підтримкою. Розкажіть, як вам вдалося вибратися, що допомогло.
А можливо, комусь зараз дуже бракує підтримки… І я вірю, що теплі слова знайдуться в кожного. Ми не одні.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе спамте блогами)))
Це для вашого ж блага)))
Люди часто відписуються від авторів, хто пише беззмістовні блоги (абибуло)
Олеся Глазунова, Дякую за пораду)
Успіхів!
Яра Крихта, Дякую)
Порада на майбутнє: не робіть кілька блогів в один день. Якщо багато новин, роздумів і т.д. — нехай тоді буде один великий допис, щоб не набридати іншим користувачам. Бо якщо буде багато маленьких блогів, які йдуть один за одним кожні 5 хвилин, вас просто почнуть всі ігнорувати і за вами закріпиться ярлик «спаммер».
Ірина Скрипник, Щиро дякую за пораду)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати