То коли ж насправді починається весна?


Мій розумний телефон час від часу підкидає мені колажі зі старих фотографій. Робить це, треба сказати, дуже майстерно: підбирає музику, обирає найтепліші кадри. І щоразу дивуюсь — я вже й забула, що колись знімала ці моменти, а він дбайливо їх зберіг… і тепер так несподівано нагадує мені про них.

Сьогодні він пригадав минулорічну весну.

Ми з дітками гуляли в парку. В Дарницькому районі є чудове місце — великий парк, а радше навіть ліс, у якому просто поклали доріжки й поставили лавочки, щоб люди не витоптували траву.
Того квітня весна вже хазяйнувала на повну. Було по-справжньому тепло. У повітрі пахло соснами, розпареними на сонці. А мій син мружився від яскравого світла й прикривав очі долоньками.
І я зловила себе на думці, як сильно скучила за тим відчуттям.

За тією справжньою весною — не календарною, а живою. Весною, яку відчуваєш шкірою, дихаєш повітрям, у якому вже витає аромат вогкої землі, минулорічної трави і сонця.

Сніг у квітні особисто мене трохи дезорієнтує.
Наче й весна мала б уже бути — а на клумбах досі лежить брудно-біле нагадування про зиму. Зранку сніг щільний, ніби тримає. Але варто стати ногою — й одразу провалюєшся у вогку, сіру жижу.
У місті білий сніг — рідкість. Зазвичай він швидко вкривається пилом і брудом. Це дуже добре видно на фоні його колишньої чистоти. Повільно, шар за шаром, сніг тане, і торішнє листя все ближче до землі, до трави, до нового життя.

А може, весна приходить разом із граками? Пролетять тінями над дахами, покружляють над парками й дворами — ніби господарі повернулися. Без них — не весна.

Або тоді, коли бурульки починають плакати дрібними краплинками під уже лагідним денним сонцем? Прощаються із зимою. Відпускають її по краплі.

Я завжди відчуваю в цей час змішані почуття.
З одного боку — дуже хочеться тепла, сонця, перших зелених паростків, аромату свіжої землі, мокрої трави, молодих бруньок.

А з іншого — трохи сумно. Бо зима теж має свою магію. Свою тишу. Свою силу.
Так відбувається щороку.

Нічого. Перезимували зиму, перезимуємо і весну.

 

А на моїй сторінці стартувала новинка. Запрошую)   "Зіграй кохання"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Волошкове поле повертається
Шановне читацьке й творче товариство! Нарешті “Волошкове поле” повертається! Потроху я буду знову відновлювати глави! Волошкове поле Дякую, що читаєте, підписуєтесь та коментуєте! Всім вдалого дня!
Я знаю, ви це любите!
Комікси Що там таке сталося, після чого Катя намагається не пити багато читайте в перших главах "Котик для Вищого" А вже сьогодні чергове оновленя, де Сергій справжнісінький шпійон! Сергій усе ж дістав
Візуал « За Мурами Нескінченного Дому »✨
Друзі, привіт☺️ Третій розділ «За Мурами Нескінченного Дому» вже вийшов❗️ Еліас нарешті повертається додому після своєї першої за триста років прогулянки за межами маєтку. Здавалося б, найстрашніше вже позаду…Але
Ілюстрація до 21 розділу
Зовсім сайт не хотів цей запис публікувати, але ж яка краса
Дві новини, після яких хочеться все кинути...
Всім привіт. У мене є дві новини, і обидві, на жаль, неприємні. Перша новина: я взяла участь у марафоні, і мене дуже зачепила критика. Мені закинули багато речей: і що в книзі є помилки, і що сюжет та стосунки розвиваються занадто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше