То коли ж насправді починається весна?


Мій розумний телефон час від часу підкидає мені колажі зі старих фотографій. Робить це, треба сказати, дуже майстерно: підбирає музику, обирає найтепліші кадри. І щоразу дивуюсь — я вже й забула, що колись знімала ці моменти, а він дбайливо їх зберіг… і тепер так несподівано нагадує мені про них.

Сьогодні він пригадав минулорічну весну.

Ми з дітками гуляли в парку. В Дарницькому районі є чудове місце — великий парк, а радше навіть ліс, у якому просто поклали доріжки й поставили лавочки, щоб люди не витоптували траву.
Того квітня весна вже хазяйнувала на повну. Було по-справжньому тепло. У повітрі пахло соснами, розпареними на сонці. А мій син мружився від яскравого світла й прикривав очі долоньками.
І я зловила себе на думці, як сильно скучила за тим відчуттям.

За тією справжньою весною — не календарною, а живою. Весною, яку відчуваєш шкірою, дихаєш повітрям, у якому вже витає аромат вогкої землі, минулорічної трави і сонця.

Сніг у квітні особисто мене трохи дезорієнтує.
Наче й весна мала б уже бути — а на клумбах досі лежить брудно-біле нагадування про зиму. Зранку сніг щільний, ніби тримає. Але варто стати ногою — й одразу провалюєшся у вогку, сіру жижу.
У місті білий сніг — рідкість. Зазвичай він швидко вкривається пилом і брудом. Це дуже добре видно на фоні його колишньої чистоти. Повільно, шар за шаром, сніг тане, і торішнє листя все ближче до землі, до трави, до нового життя.

А може, весна приходить разом із граками? Пролетять тінями над дахами, покружляють над парками й дворами — ніби господарі повернулися. Без них — не весна.

Або тоді, коли бурульки починають плакати дрібними краплинками під уже лагідним денним сонцем? Прощаються із зимою. Відпускають її по краплі.

Я завжди відчуваю в цей час змішані почуття.
З одного боку — дуже хочеться тепла, сонця, перших зелених паростків, аромату свіжої землі, мокрої трави, молодих бруньок.

А з іншого — трохи сумно. Бо зима теж має свою магію. Свою тишу. Свою силу.
Так відбувається щороку.

Нічого. Перезимували зиму, перезимуємо і весну.

 

А на моїй сторінці стартувала новинка. Запрошую)   "Зіграй кохання"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Хто тут насправді потвора?
Є розділи, де стає гучно. Є розділи, де стає криваво. А є такі, після яких ти сидиш і думаєш: “А хто тут, власне, монстр?" Так от! 16-й розділ уже вийшов. І він недарма має назву — "Іронія". Іронія
Громовержці з "тему" [futureproof]
Вітаю, друзі! Новий розділ вже на сайті! Тімбілдинг йде повним ходом! Розподіл на команди для підтримки духу суперництва певно не найліпше рішення, а надто коли кожному у групі видається по бластеру з імпульсним зарядом,
Нове ім'я)
Друзі, маю невелику, але важливу новину ✨ Я змінила псевдонім. Від сьогодні мене можна знайти під ім’ям Олена Родан. Щиро дякую модераторам платформи Букнет за оперативність і підтримку ❤️
Спойлер
Маленький спойлер до сьогоднішнього розділу Ставки на коханку: Він прийшов до неї пізно вночі, щоб «допомогти». Але що він захоче взамін? Дізнаєтесь сьогодні опівночі. — Ви пізно, — прошепотіла вона,
Що складніше: почати чи закінчити?
Кожна моя книга починається з маленької іскри — думки, образу, сцени, яка не дає спокою. Іноді найважче — зробити перший рядок. А іноді складніше не почати, а закінчити: пережити кожну сцену разом із героями, не зрадити
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше