То коли ж насправді починається весна?


Мій розумний телефон час від часу підкидає мені колажі зі старих фотографій. Робить це, треба сказати, дуже майстерно: підбирає музику, обирає найтепліші кадри. І щоразу дивуюсь — я вже й забула, що колись знімала ці моменти, а він дбайливо їх зберіг… і тепер так несподівано нагадує мені про них.

Сьогодні він пригадав минулорічну весну.

Ми з дітками гуляли в парку. В Дарницькому районі є чудове місце — великий парк, а радше навіть ліс, у якому просто поклали доріжки й поставили лавочки, щоб люди не витоптували траву.
Того квітня весна вже хазяйнувала на повну. Було по-справжньому тепло. У повітрі пахло соснами, розпареними на сонці. А мій син мружився від яскравого світла й прикривав очі долоньками.
І я зловила себе на думці, як сильно скучила за тим відчуттям.

За тією справжньою весною — не календарною, а живою. Весною, яку відчуваєш шкірою, дихаєш повітрям, у якому вже витає аромат вогкої землі, минулорічної трави і сонця.

Сніг у квітні особисто мене трохи дезорієнтує.
Наче й весна мала б уже бути — а на клумбах досі лежить брудно-біле нагадування про зиму. Зранку сніг щільний, ніби тримає. Але варто стати ногою — й одразу провалюєшся у вогку, сіру жижу.
У місті білий сніг — рідкість. Зазвичай він швидко вкривається пилом і брудом. Це дуже добре видно на фоні його колишньої чистоти. Повільно, шар за шаром, сніг тане, і торішнє листя все ближче до землі, до трави, до нового життя.

А може, весна приходить разом із граками? Пролетять тінями над дахами, покружляють над парками й дворами — ніби господарі повернулися. Без них — не весна.

Або тоді, коли бурульки починають плакати дрібними краплинками під уже лагідним денним сонцем? Прощаються із зимою. Відпускають її по краплі.

Я завжди відчуваю в цей час змішані почуття.
З одного боку — дуже хочеться тепла, сонця, перших зелених паростків, аромату свіжої землі, мокрої трави, молодих бруньок.

А з іншого — трохи сумно. Бо зима теж має свою магію. Свою тишу. Свою силу.
Так відбувається щороку.

Нічого. Перезимували зиму, перезимуємо і весну.

 

А на моїй сторінці стартувала новинка. Запрошую)   "Зіграй кохання"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Та сама сцена, яку ви просили... Дуже давно ♥️
Майже з самого початку мого шляху на Букнеті, різні люди, не змовляючись, писали, що в моїй творчості явно не вистачає ЦЬОГО. Що ж, нарешті я наважилась ЦЕ написати. Очікуємо в наступному оновленні о 00:00! Після Ночі Чорного
Це кінець? (дивлячись чого ☺️)
У сьогоднішньому розділі оповідання «Один із тих чоловіків» трапилося те, чого ні ми з вами, ні Даміан, ні сама Тіна не очікували. Та історія продовжується. Наш красень не дурачок і не мимря. Він – один із тих чоловіків,
❤️ Кара ❤️ наближається до завершення.
Привіт любі читачі, моя книжечка КАРА наближається до завершення. Загалом, заплановано три частини, та це трішки згодом. Розумію, що книга доволі важка та емоційно-виснажуюча, однак дякую всім, хто вирішив зануритися
Не відкривайте нову главу, якщо не готові до спеки
Я попереджала, що ця глава буде... не простою. Від неї запуститься новий цикл подій, відвертих і гарячих. Бо Даміано вкотре вирішив проігнорувати всі межі. І, здається, двері у ванну — теж :) Арія ще не обернулася, не
У «між життям і вічністю» — нова обкладинка ❤️
Іноді книга вже написана, останню крапку поставлено, герої давно живуть своїм життям… а авторка все одно дивиться на неї й думає: «Ні. Щось я тут ще не договорила». ? Цього разу я вирішила не чіпати героїв. Вони
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше