То коли ж насправді починається весна?


Мій розумний телефон час від часу підкидає мені колажі зі старих фотографій. Робить це, треба сказати, дуже майстерно: підбирає музику, обирає найтепліші кадри. І щоразу дивуюсь — я вже й забула, що колись знімала ці моменти, а він дбайливо їх зберіг… і тепер так несподівано нагадує мені про них.

Сьогодні він пригадав минулорічну весну.

Ми з дітками гуляли в парку. В Дарницькому районі є чудове місце — великий парк, а радше навіть ліс, у якому просто поклали доріжки й поставили лавочки, щоб люди не витоптували траву.
Того квітня весна вже хазяйнувала на повну. Було по-справжньому тепло. У повітрі пахло соснами, розпареними на сонці. А мій син мружився від яскравого світла й прикривав очі долоньками.
І я зловила себе на думці, як сильно скучила за тим відчуттям.

За тією справжньою весною — не календарною, а живою. Весною, яку відчуваєш шкірою, дихаєш повітрям, у якому вже витає аромат вогкої землі, минулорічної трави і сонця.

Сніг у квітні особисто мене трохи дезорієнтує.
Наче й весна мала б уже бути — а на клумбах досі лежить брудно-біле нагадування про зиму. Зранку сніг щільний, ніби тримає. Але варто стати ногою — й одразу провалюєшся у вогку, сіру жижу.
У місті білий сніг — рідкість. Зазвичай він швидко вкривається пилом і брудом. Це дуже добре видно на фоні його колишньої чистоти. Повільно, шар за шаром, сніг тане, і торішнє листя все ближче до землі, до трави, до нового життя.

А може, весна приходить разом із граками? Пролетять тінями над дахами, покружляють над парками й дворами — ніби господарі повернулися. Без них — не весна.

Або тоді, коли бурульки починають плакати дрібними краплинками під уже лагідним денним сонцем? Прощаються із зимою. Відпускають її по краплі.

Я завжди відчуваю в цей час змішані почуття.
З одного боку — дуже хочеться тепла, сонця, перших зелених паростків, аромату свіжої землі, мокрої трави, молодих бруньок.

А з іншого — трохи сумно. Бо зима теж має свою магію. Свою тишу. Свою силу.
Так відбувається щороку.

Нічого. Перезимували зиму, перезимуємо і весну.

 

А на моїй сторінці стартувала новинка. Запрошую)   "Зіграй кохання"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Затишшя перед бурею? Оновлення.
Хто сказав, що Володар Потойбіччя не вміє бути ніжним? Він може зникати в темряві, залишаючи після себе шлейф холоду, але його вчинки говорять голосніше за слова. Маленькі слабкості Ірен стають його головним пріоритетом. Шматочок
Естетичне.
Міняю картинки на книгах. Сам малювати не вмію, а генерувати не маю бажання та й смаку теж. Тому шукаю готові гарні картинки. Знайшов одну. Ніколи б не здатен був би таке видумати. Талановита, безумовно, людина
Дарую книгу з власної бібліотеки‼️‼️‼️
Я вирішила віддати у добрі руки книгу «Цей чоловік» Джоді Еллен Малпас ‼️ Якщо ви любите пристрасні історії, небезпечну хімію між героями та чоловіків, які не виходять із голови навіть після останньої сторінки
До крику, до болю, до темноти..
Я завжди пишу свої історії під музику, шукаю довго мелодію, яка створює магічний резонанс. Інакше я це не назву, бо тільки вмикаю мелодію, і історія пишеться на одному подиху. І ось моя нова історія, вона
Оновлення “ехо мертвого лісу”
На Букнеті вже новий розділ — “Голоси під брезентом”. Цього разу Орися дістається туди, де ліс уже не просто мовчить. Він ховає. Під брезентом — свіжа деревина, чужі сліди, старі недомовки й люди, які занадто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше