Легенда про споріднені душі.

Легенда про споріднені душі. Що кожна людина народжується з половиною душі, і тільки зустріч зі своєю істинною парою робить її цілою і щасливою.

AD_4nXcB924L-sHPjRDEO9Zeckt5jwEa3bJMQpkNTkB9q0jpVK4HcoWDoPE7-3jLymAIkleXV4Jzcaby4s7IdJZYjJGLSX9iU2z7qMcEtU_pR96RWVtTY7PoYReioSDh9exLTe3wthWRLg?key=os9VfYQ9wSZ2u1wov2p_Ng9h

Ці половинки розкидані світом, і їх пошук – довгий і важкий шлях.

Але коли вони знаходять один одного, між ними виникає невидимий зв'язок, тяжіння, яке неможливо пояснити словами.

Споріднені душі впізнають один одного по очах, по голосу, по дотику. Вони відчувають одне одного на відстані, розуміють без слів, і між ними виникає гармонія та любов, яка триває вічно.

AD_4nXd2E745pdX2i-TQWA2YuNGvcsObLDKwDhOtA420zVTdgsfCNbE-5GebRe9ZudsG1-ytHZgazzXy8pkZrNrsoi1Ci8htkUpBKhdYsVZmGOXTUDgaJbSvKXIlhDWZ42m1Y1vM8cK6Aw?key=J3ozpQr8Qntb0jdWwPtRitwE

https://booknet.ua/book/spordnen-dush-b433787

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Роза

відслідковують

Інші блоги

Єва Борея

Навіщо героям автор? ♥

…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не

Асея Мітрель

Гра - угадайка!

А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце

Elyvanta

Дев'ять ХвостІв

У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку

Andrey Pronko

Муза.

Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.

Анна Лященко

Це вам не санаторій, пане Назаренко...

Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на