Привіт вам) Сьогодні знижка на книгу  «Мій ректор — гусь». Заходьте)

   — Будете мені згадувати це до кінця моїх днів?

— Аж поки не заспокоюсь сам, — його голос був ще тихішим, але водночас настільки переконливим, що в мене не залишилося сумнівів. Він знову торкнувся губами моєї шкіри, але цього разу ближче до вилиці. Дихання стало поверховим, кожен поцілунок поглиблював ту незрозумілу напругу, яка виникала між нами.

— Я заспокоїлась, — збрехала, відчуваючи, як кожен м'яз у моєму тілі заперечував це. Хотілося вірити, що ці кілька слів зможуть зупинити його, та дати можливість перевести дихання. Але водночас хотілося вибратися з пастки й влаштувати таку ж пастку йому. — Пустіть мене...

— А я — не заспокоївся, — низький голос зійшов на  шепіт. Містер Рейнальд різко розвернув мене до себе обличчям, і я зіткнулася з його палкими очима. Його погляд горів пристрастю і  якоюсь невимовною ніжністю.

— Ви все ще злитеся...? — запитала, розглядаючи  жадібним поглядом оголену шию.

— Все ще хочу вас цілувати.

 Телеграм   Інстаграм