"Я вдам, що не бачила..."

Ейла сподівалася, що Тонілла нічого не помітить, але... Вона все бачила! Але чи підуть чутки? Читайте "Академію Фейлім" і дізнавайтесь! ;)

Я вже піднялася на потрібний поверх, коли мене хтось схопив за руку, зупиняючи. Обернувшись, я побачила Тоніллу. Ні, тільки вона!

— Ейло, є розмова, — вона потягла мене у бік своєї кімнати.

Я не стала спиратися. Не в моїх інтересах її злити. Якщо вона збирається шантажувати мене тим, що бачила мене з Мором у неформальній обстановці, то треба бути максимально милою з нею. Хоча мені й не хотілося.

— Про що ти хотіла поговорити, Тонілло? — спитала я, коли вона запропонувала мені сісти за стіл у її кімнаті. Її сусідок зараз не було, тож ми могли поговорити без зайвих вух.

— Хто той чоловік, що сидів із вами на концерті Мо Мелоніс? — голос у Тонілли незвично тремтів, коли вона заговорила.

Я ж мало не усміхнулася від полегшення. Вона хоче поговорити про Тейнора. А я вже вигадала собі казна-що! Я вже й забула, які іскри між ними пробігли, хоча мені варто було чекати від Тонілли подібних запитань.

— А навіщо тобі? — я ледве стримувалась, щоб не усміхнутися на весь рот.

— Треба, — Тонілла насупилася, але зізнаватись не хотіла. І нехай я все знала, але мені хотілося її трохи помучити. — Ейло, ну скажи.

— А чого ти взяла, що він мій знайомий?

— Я бачила, що саме ти з ним найбільше спілкувалася.

— І що мені буде за те, що я скажу? — ось тепер я могла дозволити собі усмішку.

— Я вдам, що не бачила руку Тавоса на твоїй талії, — Тонілла мені підморгнула.

А поки ви читаєте, я пішла готувати появу головної проблеми в житті героїв. Вже зовсім скоро ви дізнаєтесь, хто ж та загадкова світла ельфійка з обкладинки! ;)